Західна Україна за минулий тиждень: Найнижчі пенсії та відзначення річниці Переяславської Ради в Хмельницькому

22 січня 2024

Найнижчими виявилися пенсії в Західній Україні: в семи областях регіону вони суттєво нижчі за середньо-українські, і лише в Рівненській вищі за цей показник, та й то завдяки військовим.


В регіоні – найнижчі пенсії в Україні

Платформа для роботи з відкритими даними «Опендатабот» 17 січня з посиланням на дані Пенсійного фонду України оприлюднила інформацію про розмір середніх пенсій в регіонах України. Найнижчими вони виявилися в Західній Україні: в семи областях регіону пенсії суттєво нижчі за середньоукраїнські, і лише в одній – вищі за цей показник.

Отже, середня пенсія в Україні на початок 2024 року складає 5385 гривень, найвищий її рівень традиційно у Києві – 7249 грн. При цьому найменша середня пенсія в Тернопільській області – 4070 грн. Не набагато вища вона в сусідніх областях: у Чернівецькій – 4255 грн., в Закарпатській – 4262 грн., у Хмельницькій – 4502, в Івано-Франківській – 4509 гривень.

Трохи вищою є середня пенсія у Львівській області – 4805 гривні, а також на Волині – 4931 грн. Найвищою ж у регіоні є середня пенсія у Рівненській області – 6674 гривні. Це на 26% більше, аніж середні виплати по країні, і на 64% більше, ніж на Тернопільщині.

Варто відзначити, що пенсії на Рівненщині зросли у 1,5 рази за минулий рік. Місцеві коментатори намагаються пояснити таку «аномалію» наявністю Рівненської АЕС, проте подібні аргументи не витримують критики – адже в Хмельницькій області, де теж є атомна станція, пенсії значно нижчі.

Інша справа, що в Рівному розташовано Оперативне командування «Захід» Збройних сил України. Тобто всі військовослужбовці з восьми областей Західної України, які внаслідок бойових дій отримують «військову» пенсію, оформлюють її у Рівненському обласному управлінні Пенсійного фонду. Саме цим і пояснюється такий високий рівень середньої пенсії в цій області.

У Львові завершується зачистка бізнес-імперії сім’ї Гринкевичів

ЗУНР вже повідомляв про арешт напередодні Нового року відомого та впливового львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, який завдав збитків Міністерству оборони на 1,2 мільярди гривень (30 мільйонів євро), не поставивши вже оплачений з бюджету одяг. Потім він ще й запропонував півмільйона доларів одному із керівників Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (ДБР) – за хабар Гринкевич хотів повернути майно підконтрольних йому компаній, вилучене у рамках кримінального провадження.

На початку минулого тижні ця історія отримала продовження. По перше, Міністерство оборони України повідомило, що розриває всі контракти з компаніями родини Гринкевичів. По-друге, начальник Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький написав окреме розлоге виправдання своїх взаємин з Ігорем Гринкевичем.

Нагадаємо, раніше губернатор публікував спільні фото з моменту підписання меморандуму між Львівською ОВА, Львівською облрадою і благодійним фондом Гринкевичів Hope.UA. Йшлося про реставрацію комунального закладу у Журавному, де мав запрацювати центр соціальної реабілітації дітей, які постраждали від війни. Більшість коштів давали донори з Нідерландів, але 30% йшло з обласного бюджету Львівщини.

Начальник Львівської ОВА запевнив, що цей меморандум розірвуть, хоча раніше просив громадськість надати докази протиправних чи шахрайських умислів фонду Гринкевичів, який називав «великою та відомою благодійною організацією», до якої «поки що ніяких претензій нема». А ще Козицький запевнив, що три тендери Львівської ОВА з фірмами Гринкевича на добудову сільських шкіл і будівництво центру безпеки громадян у Східниці, теж переглянуть.

Взагалі пояснення Максима Козицького викликало багато запитань. Він нібито не здогадувався про оборудки «озвученого пана». Зустрічався з ним лише тричі, хоча далі визнає, що тривала співпраця Львівської ОДА з Гринкевичем почалася у 2012 році. 15 підрядів з того часу, три з них вже за часів Козицького. І від продовження співпраці команду Козицького не зупинило те, що в минулому Львівська ОДА судилася з фірмами Гринкевича через невиконання зобов’язань. Було два кримінальні провадження і рішення судів, але це не завадило працювати далі, проводити тендери й підписувати меморандуми.

Також 17 січня Козицький дав розгорнуте відео-інтерв’ю львівському порталу «Твоє місто», в якому знову докладно доводив свою непричетність до злочинів Гринкевича. А вже наступного дня, 18 січня, Печерський районний суд Києва арештував трьох спільників львівського бізнесмена – директорів його підприємств – з правом внесення 500 млн грн застави. Раніше було заарештовано майно родини Гринкевичів – нерухомість, автомобілі та грошові кошти.

Крім трьох директорів компаній, у справі про зловживання на закупівлях для Міноборони фігурують ще двоє людей – власне Ігор Гринкевич, який перебуває в СІЗО з можливістю внесення 429,4 млн грн застави, та його син Роман Гринкевич, який після вручення підозри зник і був оголошений у розшук.

28-річний Роман Гринкевич є співвласником низки фірм, які фігурують у розслідуванні про розкрадання на закупівлях Міноборони. За даними аналітичної системи YouControl, зараз Роман Гринкевич є власником двох компаній – ТзОВ «Будівельний альянс Монтажпроект», ТзОВ «Електроагротехніка» – та благодійного фонду HopeUA. Близько двох місяців він був заручений із харківською художницею Сонею Морозюк, яка оголосила про розрив стосунків із ним на тлі скандалу.

При цьому історія з Гринкевичами стала своєрідною «скринькою Пандори», з якої починають вилазити дуже цікаві моменти, пов’язані з львівським політикумом. По-перше, з’ясувалося, що в минулому році будівельні компанії Гринкевичів мали підряд на створення в Червонограді військового ліцею Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, проте не виконали його, і ситуацію довелося рятувати обласній владі.  

По-друге, Гринкевич ще в далекому 2018 році мав три договори на майже 40 мільйонів гривень на будівництво трьох казарм академії у Старичах під Львовом. Але і ці підряди він успішно завалив, тому всі роботи були змушені завершувати курсанти та солдати строкової служби. При цьому багатолітнім діловим партнером Ігоря Гринкевича в низці будівельних компаній була Олена Сапіга – донька начальника Національної академії сухопутних військ Павла Ткачука.

На тлі «Гринкевич-гейту» на Львівщині знову актуалізувалися чутки про те, що Максим Козицький отримає роботу в Києві – пост віце-прем’єра чи навіть глави Офісу президента, якщо Андрій Єрмак офіційно очолить уряд, про що, в свою чергу, говорять в столиці. Проте всі коментатори сходяться в тому, що жодної кари за співпрацю з Гринкевичами глава Львівської ОВА не отримає.

У Хмельницькому своєрідно відзначили річницю Переяславської Ради

70 років тому, напередодні святкування 300-річчя Переяславської Ради та «Возз’єднання України з Росією», місто Проскурів перейменували на Хмельницький. Місто було центром Кам’янець-Подільської області, яка відтоді стала Хмельницькою.

Місцеві видання з посиланням на краєзнавця Сергія Єсюніна зазначили, що Москва тоді вирішила: перейменування лише Переяслава на Переяслав-Хмельницький недостатньо, треба вшанувати гетьмана ще й назвою обласного центру. 

Розмова велась про дві «кандидатури» в Західній Україні – Тернопіль та Проскурів. Обидва міста мали однакові шанси бути перейменованими на Хмельницький. Проте під час обговорення хтось із керівництва УРСР звернув увагу на те, що є Кам’янець-Подільська область, а обласний центр має назву Проскурів. Дійшли до висновку що все одно доведеться перейменувати область, то чому ж не зробити це зараз. Так 16 січня 1954 року місто отримало сучасну назву – Хмельницький.

З назви Переяслава додаток «Хмельницький» прибрали ще у 2019-му. При цьому жодних ініціатив щодо перейменування обласного центру імені гетьмана, якого в нинішній Україні часто називають «запроданцем Москви», досі не було. Більше того, в Хмельницькому одразу п’ять пам’ятників Богдану Хмельницькому.

Міська влада про це не згадала, як і про річницю перейменування Проскурова, але згадали спортсмени-ветерани. 18 січня вони влаштували «Патріотичний пробіг» довжиною 6,8 км центральними вулицями міста Хмельницького – між усіма п’ятьма пам’ятниками гетьману.

Всю трасу подолала група членів Клубу ветеранів легкої атлетики Хмельницької області з числа досвідчених бігунів, на чолі з його президентом, першим заступником голови відділення Національного олімпійського комітету (НОК) України Віктором Флентіним. Вони зупинялись біля пам’ятників гетьману з розгорнутими державним прапором України, прапорами Хмельницької області та відділення НОК.

Хоча завершився пробіг на майданні Незалежності біля меморіальної дошки пам’яті «Героїв Небесної Сотні» та учасників АТО на Донбасі, місцеві ура-патріоти в соціальних мережах уже критикують захід. Справа в тому, що він відбувся саме в той день, коли у 1654 році козацька рада в місті Переяславі проголосила про перехід з підданства короля Польщі під владу «царя руського, православного».