Польща знову заволоділа Словаччиною

– Згідно з рішенням президента Анджея Дуди, з 1 вересня польські винищувачі почнуть виконувати завдання у повітряному просторі Словаччини. Мета місії – посилення нашого союзника на тлі кризи безпеки, яка викликана агресією РФ проти України», – повідомив на своєму Twtteri керівник Бюро з нацбезпеки Польщі Павел Солох.

Польське видання POP повідомило, що згідно з указом президента, з 1 вересня до чергування буде залучена пара F-16 або МіГ-29.

27 серпня оборонні відомства Польщі, Чехії й Словаччини підписали декларацію про співпрацю щодо захисту повітряного простору Словаччини.

Ця угода дозволить передачу словацьких МіҐ-29 Україні. Натомість Словаччина отримає західні винищувачі.

Як повідомляв ZAXID.NET, Словаччина готова віддати Україні свої винищувачі МіҐ-29 і танки. Натомість вона має отримати від багатших країн НАТО сучаснішу зброю: передовсім від США.

Щоправда, є технічні нюанси, так би мовити, щодо словацьких МіҐів, які так голосно обіцяють передати ЗСУ.

З бойового складу армії Словаччини має бути виведено 11 літаків сов'єцького взірця, з яких, за офіційними даними – дев'ять бойових і два навчальних.

Їм на заміни має прийти 14 американських F-16, але аж в 2024 році. Власне, до того прикривати небо Словаччини і зобов'язується військова авіація Чехії та Польщі.

На мить виводу з МіҐів з бойого складу – лише 4 одиниці перебували в робочому, політному стані. Решта, серед них і так звані «законсервовані» – підуть лише як донори запасних частин, вузлів, аґреґатів.

Втім, за останні місяці в Україні вже вишколилися навіть таку розбиту техніку приводити до пуття і до нормального експлуатаційного стану.

Найчастіше це зараз робиться на авіаремонтних потужностях в Польщі, куди не прилітають русскі ракети. Принаймні, покищо.

Цікаво згадати, що не в далекім минулім Польща, Чехія а Словачинна мали інший досвід «співпраці».

Спочатку, в 1938 році, користуючись віджимом з боку Третього Рейху Судетів та Силезії від тодішньої Чехословацької республіки – Польща й собі «закрила питання» з Тешинською Силезією, яку до кінця між собою не поділили ще в 1920 році.

А під шумок разом з цим поляки прихопили також декілька сіл на словацькому Спиші, Ораві й Кисуцях (Яворина, Подспади, Суха Гора, Голодівка).

Але вже буквально через рік, в 1939 році, коли Німеччина напала тепер вже на Польщу – Словаччина й собі вторглася до Польщі.

І саме 1 вересня Словацька польова армія «Бернолак» зайшла до Польщі з півдня. В результаті цієї «спецоперації» Словаччина повернула свої території, втрачені протягом 1920-х та в 1938 році.

За згодою Гітлера, всі спірні території Спишу та Орави, які до Першої Світової війни належали Угорщині, повернулися до складу Словаччини, хоч поляки це називали словацькою окупацією, а словаків – третім аґресором.

Нарешті прийшов 1945 р., – кінець війни та партизанська діяльність польського «проклятого солдата» Юзефа Курася – «Вогня».

Він боровся проти німців, але так само проти словаків, яких уважав окупантами на рівні з Німеччиною. Причому його жертвами стало і цивільне словацьке населення Спишу та Орави.

Отже, можна сказати, що наступна причина для польсько-словацьких конфліктів на історичній основі – готова.

А тепер ось знову: хлоп – і Польща повернулася на Словакію. При чому, як то кажуть, за згодою всіх сторін.

Воно й звісно: де там теперішній Словаччині змагатися з воєнною махинерією Польщі!

Цікаво, як і куди саме гойдне Маятник Історії в цім краї далі?