«Східний» бізнес згадав про Закарпаття

Директор організації п. Іван розповідає, що заявку на перевезення бізнесу до Мінекономіки подали за першої ж можливості. Для переміщення розглядали кілька областей Західних України. Але для перезапуску таки обрали саме Закарпаття, зокрема й через близькість країн ЄС, оскільки мають замовлення і в Болгарії, Бельгії, Італії тощо, повідомляє Pro Zahid.

До війни в компанії працювало 35 фахівців, а сьогодні їх – 7. Та після отримання більшої кількості замовлень готові приймати на роботу більше спеціалістів. За два місяці після перезапуску на Закарпатті випустили 65 тисяч одиниць продукції. До початку війни ж виготовляли в середньому 1,3 млн карток у місяць, а до коронавірусу – 2 млн.

— Вони уже перереєструвалися, сплачують податки до наших бюджетів і разом з нами забезпечують економічний тил, – зауважив Василь Іванчо.

Податки до місцевої скарбівні, безперечно, добре.  Так само як і створення нових робочих місць, яких завжди бракувало в Закарпатті.

Виникає тільки питання: з якої причини їх тут бракувало? Гаразд, за доби Сов'єцкого Союзу Закарпаття була віддаленою провінцією, про яку пересічний мешканець Москви міг і не здогадуватися навіть.

Але чому ж за 30 літ незалежности України цей край і далі залишався упослідженим з боку Києва? Невже то була якась тиха, прихована, але свідома визискувальна політика з боку влади на Печерських пагорбах, яка постійно і завжди ставилася до Західної України за залишковим принципом, натомість леліяла Донбас і Харків, бо там, бач, «труби, заводи, параходи».

І що: де ті всі «труби» зараз? А завтра, як повернеться Донбас та схід взагалі — знову почнеться все те саме, як до війни, так?

Цікаво також буде простежити, чи той переміщений бізнес привіз з собою російську мову, чи все ж таки залишив її в Харкові...