Військовий просив звільнити його зі служби для догляду за братом із першою групою інвалідності.
Поширити / зберегти:Як вказано у рішенні суду, яке оприлюднили у судовому реєстрі, військовий Леонід Р. проходить службу у прикордонному загоні ДПСУ на посаді водія вогневого відділення мінометної прикордонної застави. У січні 2024 року Леонід Р. звернувся із рапортом до керівництва щодо звільнення в запас через сімейні обставини – Леоніду Р. треба доглядати 34-річного брата із першою групою інвалідності. Військовому відмовили у звільненні зі служби начебто через те, що він не надав «документи, які б підтверджували, що відсутні інші особи, які б могли здійснювати такий догляд».
Водночас адвокат Леоніда Р. повідомив суду, що його клієнт надав необхідні документи і вони вказані у додатку до рапорта. У рішенні суду вказано, що військовий просить звільнити його зі служби на підставі а.6 пп.«г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232.
«Суд звертає увагу на те, що норма абз. 6 пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232 взагалі не передбачає умови щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати відповідний догляд. На переконання суду, відповідач помилково поширює на застосування до спірних правовідносин, як на підставу для звільнення з військової служби, умови щодо здійснення постійного догляду за особою, лише в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд», – вказано у рішенні суду.
У матеріалах справи вказано, що мати позивача перебуває за кордоном, а батько має III групу інвалідності. Справу розглянула суддя Марія Кедик, яка дослідила усі матеріали та вважає, що наданих документів достатньо для звільнення позивача з військової служби через необхідність догляду за братом з інвалідністю першої групи.
Суддя задовольнила позов до військової частини (прикордонний загін ДПСУ), визнала протиправними дії щодо відмови звільнити Леоніда Р. з військової служби та зобов’язала прикордонний загін ДПСУ звільнити позивача з військової служби. Проте рішення ще можна оскаржити.