На думку Алєксандра Квасьнєвского, колишнього президента Польщі, війна в України може тривати довго. Якщо Захід її підтримуваме.
Поширити / зберегти:
— З іншого боку, Україна не може здатися, Україна зараз переконана у своїй правоті, вона бореться за свою землю, за свої права, за безпеку своїх людей. Якщо Захід допомагатиме, а він зобов’язався це робити, особливо у військовому плані, то він повинен надати стільки зброї, скільки потрібно і на один день більше. У сукупності це означає, що війна може бути довгою, на виснаження, — підкреслив Квасьнєвскі.
Щоправда, пан Президент не озвучив, на підставі чого, де і коли Захід зобов'язався це робити, і за яких умов варто очікувати, що Захід це своє «зобов'язання» скасує.
Він визнав, що йому зараз складно уявити переломний момент у війні, коли обидві сторони будуть готовими до поступок і сядуть за стіл переговорів.
— Не вірю, що Путін готовий до поступок і повернення до ситуації перед 24 лютого в умовах, коли Росія вже присутня на півдні, коли він відкрив собі коридор до Криму, має контроль над Азовським морем і Маріуполем. Водночас також не уявляю жодного українського політика, який почав би говорити про будь-які територіальні поступки росії. Тому мирне вирішення проблеми на сьогодні є повністю неможливим, — зазначив Кваснєвський.
Натомість пан Квасьнєвскі не виключає «замороження конфлікту в певний момент», що не є дуже хорошою звісткою.
— Але якщо обидві сторони, особливо росіяни, визнають, що вони вичерпали свої сили і засоби і потребують часу на відновлення, то може з’явитися якась ініціатива перемир’я. З огляду на вичерпання ресурсів, сил та засобів його також може прийняти й українська сторона. Але ми знаємо, чим є заморожений конфлікт. У таких умовах складно розвиватися, мати далекосяжні плани, оскільки сьогодні конфлікт заморожений, а завтра його можна розморозити. З усіх сценаріїв цей, здається, є найбільш можливим, — констатував експрезидент Польщі.
Квасьнєвскі також підкреслив, що станом на сьогодні він не бачить шансів на якусь мирну угоду між Україною і Росією, яку ґарантували б найважливіші країни світу.
Але між рядками в досвідченого польського політика чітко прочитується наратив, що з припиненням допомоги з боку колективного Заходу — бойові дії можуть припинитися дуже скоро.
І саме від Заходу, загалом, залежить, чи конфлікт зберігатиме свою гарячу фазу, чи перейде в «заморожений» стан — доки Захід не вирішить під його прикриттям свої геополітичні питання; ачи зникне взагалі...