Розмовний клуб створили, аби навчити говорити українською тих, хто в час повномасштабного вторгнення вимушено переселився на Волинь. Утім, з часом до клубу, – розповідає кураторка Оксана Приймачок, – доєдналися навіть і самі лучани. Себто ті, хто міста переїхав ще за Сов'єцького Союзу.
Поширити / зберегти:Три місяці ходить на заняття пані Лариса. 40 років тому жінка приїхала жити до Луцька. У клуб прийшла, аби удосконалити українську мову. Каже: писати їй легше, ніж розмовляти.
67-мирічна Ніна родом з Херсону. В квітні вимушено переїхала до Луцька. З того часу відвідує розмовний клуб. Українську мову вивчала лише у школі. Заняттями задоволена, бо за п'ять місяців практичних навчань, розповідає Суспільному переселенка – тепер може вільно спілкуватися у житті українською.
– Клуб відвідують переважно люди старшого та пенсійного віку, – говорить кураторка Оксана Приймачок. – Спочатку українську мову викладала через граматику та правильну вимову. Потім, за бажанням відвідувачів, у клубі з’явилися домашні завдання, аби людям вдавалося швидше долати мовний бар’єр.
Заняття у розмовному клубі української мови відбуваються щовівторка та щочетверга о 16 годині.
Це ж треба так: 30 років прожити вже нібито в незалежній Україні – а українська для них досі як іншоземна.
Студенти з країн Азії та Африки зазвичай вивчають українську мову в середньому за два роки навчання.