Під тиском губернатора Буковини, генерал-майора поліції Руслана Осипенка, депутати Чернівецької обласної ради проголосували за виділення корпусу «Азов» гектара землі у мальовничому районі Чернівців.
Поширити / зберегти:Внаслідок військового стану в Україні політичні дискусії, особливо на місцях, зійшли нанівець. Тому органи місцевого самоврядування та військові адміністрації змушені прикривати свої фінансово-господарські рішення публічними заявами та рішеннями стосовно малозначущих питань на кшталт перейменування вулиць та площ. На минулому тижні така епопея відбулася у Львові, і стосувалася вона імені екс-спікера Верховної Ради Андрія Парубія, застреленого у серпні 2025 року батьком безвісти зниклого солдата.
Все почалося з того, що 28 квітня начальник Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький закликав Львівську міську раду перейменувати вулицю Володимира Винниченка на вулицю Андрія Парубія, та звинуватив мера Львова Андрія Садового у затягуванні цього процесу.
«Парадокс у тому, що в Києві, в урядовому кварталі, вулиця Парубія вже з’явилася. А ми у Львові щодня ходимо до головних державних установ області вулицею, назва якої досі викликає суперечки й тягне за собою неоднозначний історичний шлейф. Звертаюся до колег із Львівської міської ради і особисто до Андрія Садового: чи не час перестати ігнорувати голос громади?», – написав Козицький у соціальних мережах.
Керуючий справами Львівського міськвиконкому Євген Бойко у відповідь на ці звинувачення повідомив, що вже 30 квітня Львівська міська рада готується назвати на його честь одну з вулиць у центрі Львова.
«Пане Максиме, з вашого допису виглядає, що з родиною Андрія Парубія ви не спілкуєтеся, інакше б знали вже про прийняті рішення містом щодо найменування однієї з вулиць в центрі Львова», – написав Євген Бойко. Проте яку саме вулицю у Львові планували назвати на честь політика, в міській раді не розголошували, а відповідного питання в порядку денному також не було.
Проте воно все ж було винесене на розгляд депутатів за пропозицією мера, і після обіду 30 квітня Андрій Садовий повідомив, що міськрада ухвалила рішення створити площу імені Андрія Парубія у центральній частині міста. Площа з’явиться на ділянці вулиці Винниченка – від вулиці Просвіти до початку вулиці Личаківської. «Тепер пам’ятник В’ячеславові Чорноволу, будівля обласної адміністрації та обласної ради, де Андрій був депутатом кількох скликань, матимуть адресу площі Героя України Андрія Парубія», – написав Садовий у соціальних мережах.
Губернатор подякував депутатам міськради, проте все одно залишився незадоволеним. «Саме рішення виглядає доволі дивно з погляду логіки міської топоніміки: у Львові залишається частина вулиці Винниченка, посередині тепер буде площа Андрія Парубія, а далі – знову Винниченка. Тож запитань після такого рішення стало не менше, а більше», – написав Козицький у своєму Телеграм-каналі.
«Сподіваюся, це лише проміжний крок, і міська рада ще повернеться до цієї теми. Топоніміка обласного центру має повністю позбутися суперечливих маркерів минулого. Ми не можемо бути наполовину послідовними в питаннях національної пам’яті», – додав він.
Як відомо, у квітні 2025 року Максим Козицький звернувся до Львівської міської ради з ініціативою перейменувати вулицю Володимира Винниченка. Козицький назвав його «прихильником автономії України в складі Росії», противником самостійництва, української армії та людиною, яка «співпрацювала з московською владою» навіть в еміграції. Губернатор закликав обрати нову назву для вулиці, яка б символізувала «державність та ключові українські цінності». При цьому портрет Винниченка досі перебуває у галереї прем’єр-міністрів України – адже він очолював Генеральний Секретаріат (уряд) Української народної республіки в 1917-1918 роках.
Ситуація в Ужгородському районному ТЦК дійшла до Верховної Ради України, де 29 квітня відбулося засідання спеціально створеної тимчасової слідчої комісії. Заступник начальника Закарпатського обласного ТЦК Олександр Бовкуненко як міг виправдовував дії своїх підлеглих, проте пообіцяв, що начальника Ужгородського районного ТЦК буде переведено до бойової частини.
На початку квітня цього року Уповноважений ВР із прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що під час моніторингового візиту до Ужгородського районного ТЦК біло зафіксовано факти незаконного утримання громадян без належного оформлення документів: деякі перебували там від кількох тижнів до 50 днів. Утримуваних фактично ізолювали, вилучаючи телефони та документи без юридичних підстав, що позбавляло їх можливості зв’язатися з рідними чи отримати правову допомогу.
Особливе занепокоєння викликали умови перебування людей. У приміщенні зафіксували антисанітарію: на десятки людей лише один туалет і душ, відсутність постільної білизни, 3 кружки та 8 тарілок., яким користувалися без належної обробки.
За даними перевірки, у деяких випадках стан здоров’я утримуваних ігнорували, навіть коли йшлося про загрозу життю. Один із чоловіків із критично високим тиском отримав допомогу лише після втручання представника омбудсмена та був госпіталізований.
Серед утримуваних також виявили ветерана з посвідченням учасника бойових дій, якого не звільнили, попри наявні підстави. Крім того, у приміщенні перебувала людина з явними фізичними вадами.
За результатами перевірки подано заяви про можливі кримінальні правопорушення, зокрема незаконне позбавлення волі, катування та перевищення службових повноважень. 24 квітня суд визнав керівника Ужгородського РТЦК винним у перешкоджанні діяльності представника Уповноваженого ВР з прав людини.
На засіданні слідчої комісії Олександр Бовкуненко повідомив, що збірний пункт ТЦК розташований в орендованому приміщенні, і орендодавець не дозволяє його перебудовувати. За його словами, мобілізовані знаходились в спортзалі, забезпечені ліжком, матрацом, подушкою, ковдрою, а також там проводяться дезінфекційні заходи раз на два тижні. Він також сказав, що позбавлені волі чоловіки нібито не перебували в установі по кілька тижнів, а обмежена кількість посуду була обумовлена роботою їдальні, де організували харчування. Бовкуненко прокоментував ситуацію із мобілізацією пацієнта психіатричної лікарні Петра Миньо, заявивши, що «відсталість легкого ступеню не завадила б на колесі гайку крутити у ремонтному батальйоні».
Водночас заступник начальника Закарпатського обласного ТЦК заявив, що після скандалу з умовами утримання мобілізованих начальника Ужгородського РТЦК переведуть у війська. «Він буде переміщатися до бойової частини. Він до нас прибув з десантно-штурмових військ. Він сам виявив бажання. Принаймні, він мені про це говорив особисто, що хоче йти до бойової частини. Він ще не пішов. Його викликали на навчання в Київ», – сказав Бовкуненко.
Більшість закарпатських ЗМІ не згадало прізвище начальника Ужгородського РТЦК, проте деякі з них все ж повідомили, що у листопаді 2024 року на цю посаду призначили 33-річного Армена Мірзабекова. Про його службу в десантних частинах нічого невідомо, до цього він працював начальником відділу рекрутингу та комплектування у Закарпатському обласному ТЦК.
Коментатори відзначають, що про переведення Мірзабекова у неназвану «бойову частину» заговорили через десять днів після того, як звільнили з посади начальника Чернівецького обласного ТЦК полковника Сергія Арушаняна. Його перевели теж у неназвану військову частину на посаду керівника відділу комплектування рядовим та сержантським складом управління персоналу штабу.
І в Ужгороді, і в Чернівцях вважають, що обидва офіцера просто купили собі «хлібні» місця в ТЦК, і рано чи пізно повернуться на них – як це сталося з головним військкомом Закарпаття Андрієм Савчуком. Після звинувачень у незаконному позбавленні волі та обшуків його звільнили з посади в січні цього року, проте вже 23 квітня призначили начальником Закарпатського обласного ТЦК, просто в статусі виконувача обов’язків.
Під тиском губернатора Буковини, генерал-майора поліції Руслана Осипенка, депутати Чернівецької обласної ради проголосували за виділення корпусу «Азов» гектара землі у мальовничому районі Чернівців. Формально там буде розміщено чи то рекрутинговий центр, чи то ветеранський простір, проте у місті відкрито говорять про спорудження на цій ділянці кількох багатоповерхівок. При цьому саму землю облрада незаконно зареєструвала як свою власність.
Найбільш резонансним питанням сесії Чернівецької обласної ради 29 квітня стало виділення землі у Чернівцях корпусу Національної гвардії України (НГУ) «Азов» під приводом спорудження там «ветеранського простору» (хоча окремі представники Чернівецької ОВА говорили також про «рекрутинговий центр»). Справа в тому, що земельна ділянка площею в 0,9994 гектара за адресою вулиця Героїв Майдану, 230, є спірною.
У 2019 році Чернівецька облрада незаконно зареєструвала її як свою власність, хоча земельні ділянки, розташовані в межах міста, згідно із законом мають належати територіальній громаді. Власність Чернівців на цю ділянку підтверджено рішеннями кількох Вищих судів, а 14 квітня 2026-го господарський суд м. Києва відкрив провадження за позовом Чернівецької міської ради до Чернівецької обласної ради про усунення перешкод у користуванні майном.
Коли чернівецька журналістка Світлана Ісаченко нагадала про цю правову колізію губернатору під час прес-конференції з нагоди 100 днів його перебування при владі, у генерала Осипенка сталася справжня істерика. Він звинуватив журналістку в упередженості та якомусь «власному інтересі», чи навіть лобіюванні чиїхось претензій на цю ділянку, і риторично запитав, як вона буде дивитися в очі ветеранам, котрі прийдуть з війни. Вочевидь, губернатора не повідомили, що син Світлани Ісаченко три роки воював, і лише нещодавно демобілізувався за станом здоров’я.
Сама ж Ісаченко відзначила, що на згаданій ділянці можна хоч зараз розпочинати інвестиційний проект під егідою Мінветеранів зі створення ветеранського простору – не тільки офісного приміщення, але й цілого містечка багатоповерхівок з відповідною інфраструктурою для вирішення квартирного питання ветеранів війни. «При цьому комунальна форма власності землі аж ніяк не є завадою зводити на ній будівлі будь-якої власності (хоч державної, хоч приватної)», – наголосила вона.
Проте депутатів Чернівецької обласної ради змусили проголосувати за передачу ділянки у державну власність в особі Чернівецької ОВА, а мер Чернівців Роман Клічук після розмови з губернатором пообіцяв відкликати позов про повернення цієї землі місту. Хоча у рішенні йдеться про проект «Створення ветеранських просторів» Міністерства ветеранів, однак і губернатор, і голова обласної ради неодноразово заявляли, що освоювати ділянку буде корпус НГУ «Азов», представники якого теж перебували в сесійній залі та наглядали за голосуванням депутатів.
Цільове призначення землі залишається незмінним – «будівництво та обслуговування закладів охорони здоров’я та соціальної допомоги» (поруч знаходяться обласний кардіологічний диспансер та лікарня МВС). От тільки впритул до згаданої ділянки вже споруджено два житлових комплекси – «Райдужний» та Imperial Park Avenue, що позиціонують себе як «елітні» – адже виходять вікнами на зелену зону з віллами місцевих нуворишів (зокрема, там живуть батьки Арсенія Яценюка).
Тому в Чернівцях впевнені: власне «ветеранський простір» займе невелику частину ділянки, а решту забудують багатоповерхівками, більшість квартир в яких дістанеться зовсім не ветеранам.