Західна Україна за минулий тиждень: Черговий сміттєвий скандал у Львові та назріваючий бунт у волинській бригаді ЗСУ

Львів «кинув» польську фірму, Польща погрожує наслідками всій Україні

Протягом минулого тижня у польських ЗМІ з’явилася низка публікацій, присвячених конфлікту властей Львова та польської фірми Control Process, яка будує у цьому місті завод з переробки сміття. Інформаційним приводом послужив напівзакритий брифінг тимчасового повіреного у справах Польщі в Україні Пьотра Лукасевича, що відбувся у польському генконсульстві у Львові. На ньому дипломат підтвердив, що Варшава відстоюватиме інтереси польської фірми, і натякнув київським властям на наслідки львівського конфлікту для України загалом.

Нагадаємо, що вивезення сміття є для Львова критичною проблемою з 2016 року. Тоді на території єдиного в місті Грибовицького сміттєзвалища спалахнула пожежа і стався обвал твердих побутових відходів, унаслідок чого під завалами загинули рятувальники. Після цього сміттєзвалище було закрите, а влада Львова почала вивозити відходи у сусідні міста і навіть області.

При цьому тодішній президент України Петро Порошенко, який вважав львівського мера Андрія Садового потенційним конкурентом, розкручував «сміттєвий скандал» на загальнонаціональному рівні та заважав у вирішенні проблеми. Сам Андрій Садовий заявляв, що на сміттєзвалищі стався навмисний підпал, однак у 2021 році Верховний Суд визнав Львівську міську раду винною у бездіяльності через використання Грибовицького сміттєзвалища, яке за всіма нормами давно було слід закрити.

На той час у Львові вже тривало будівництво заводу з переробки сміття, підрядником якого Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) вибрав польську фірму Control Process – вона має досвід спорудження подібних об’єктів у Польщі. Заснована в Кракові у 1991 році, компанія працює у нафтогазовому, енергетичному та природоохоронному секторах, а також у хімічній, металургійній і харчовій промисловості.

Початкова вартість проекту становила 34,814 млн євро, з яких 10 млн євро склав грант від Східноєвропейського фонду з енергоефективності та навколишнього середовища на обладнання. 14,7 млн євро на проведення робіт у вигляді пільгового кредиту виділив ЄБРР, і ще 10 млн євро було виділено з міського бюджету Львова. Утім, на цьому витрати не закінчилися. Через початок повномасштабного вторгнення й необхідність додаткових робіт місту довелося взяти ще один кредит на 12,947 млн євро у вересні 2024 року. Правда, сама польська компанія на даний момент отримала лише 29 млн євро.

Незважаючи на воєнний стан, будівництво заводу тривало. На початку 2025 року Андрій Садовий заявив, що на об’єкті виконано понад 80% робіт. Проте влітку того ж року міська влада пішла на відкритий конфлікт з польською фірмою: на початку серпня Львівська міська рада звернулася до прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска з проханням вплинути на підрядника, якого мер Андрій Садовий назвав «найскладнішим за весь час».

У Control Process у відповідь заявили, що затримка робіт сталася через львівські власті та комунальне підприємство «Зелене місто», яке є формальним замовником будівництва заводу. За версією компанії, яку пізніше підтвердили міжнародні арбітри, Львів не підготував об’єкт належним чином – не підключив трансформаторну станцію, не завершив будівництво доріг, паркінгів, допоміжних споруд, а також мереж водопостачання й каналізації.

Завод мав бути зданий в експлуатацію у жовтні 2025 року, проте цього не відбулося. По-перше, львівські власті так і не виконали свою частину робіт. По-друге, майже 150 днів у Львові оголошувалася повітряна тривога, що не дозволяло працювати польським будівельникам. Проте у львівській ратуші пішли на принцип: у березні 2026 року «Зелене місто» добилося від польського банку ING Bank Śląski виплати 3,66 млн євро банківської гарантії через порушення компанією Control Process термінів будівництва сміттєпереробного заводу, а у квітні оголосило про розірвання контракту з польським підрядником. Особисто Андрій Садовий заявив про початок аудиту проведених робіт та підготовку до оголошення нового тендеру на добудову заводу.

У відповідь заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький назвав рішення  влади Львова «свавільним» і «абсолютно незрозумілим». «Це вкрай негативний крок з боку влади Львова. Ми втручаємося на дуже високому рівні у контактах з владою України. Пан мер Андрій  Садовий, безсумнівно, повинен переглянути це рішення. Ми однозначно на боці польської компанії», – заявив польський дипломат. Окремо він акцентував, що розірвання контракту відбулося, коли будівництво було завершене на 90%, і додав, що ця ситуація «негативно впливає на сприйняття України в Польщі і на двосторонні відносини».

Проте, судячи з усього, в Києві до таких абстрактних натяків не дослухалися. Після цього до Львова прибув нинішній керівник посольства Польщі в Україні Пьотр Лукасевич, який фактично виступив з погрозами. Він наголосив на «важливості вирішення конфлікту без шкоди для інвестиційного клімату України», особливо враховуючи, що у червні 2026 року в Ґданську пройде конференція з питань відновлення України. При цьому брифінг дипломата був напівзакритим, близькі до Садового ЗМІ на нього не запросили.

Польські ділові видання, зокрема, Business Insider, прямо називають справу Control Process «сигналом попередження для всіх підприємств». Вони підкреслюють, що навіть виграні арбітражі та дотримання міжнародних процедур не гарантують виконання рішень з боку місцевої влади в Україні. В окремих польських ЗМІ ситуацію прямо називають «шахрайством» та «кидаловом». Ключовим аргументом стає не лише серія виграних арбітражів, а й висновки експертів НАБУ, які вважають, що львівські власті штучно поділили роботи з метою обходу дозвільної системи та створення умов для залучення інших підрядників.

Потенційний кандидат в мери Львова та співголова парламентської групи зі зв’язків з Польщею Микола Княжицький попередив, що подібні конфлікти можуть вдарити по інвестиційному іміджу України. При цьому офіційний Київ ситуацію вперто не коментує, вочевидь, сподіваючись, що з політичних мотивів Варшава не піде на реальні кроки, які могли б привести до зриву чи замороження західного фінансування України.

У волинській бригаді ЗСУ назріває бунт. Чи втече вона з фронту, як у 2014?

На Волині вже кілька днів головною новиною є ситуація в 14-й окремій механізованій бригаді (ОМБр), штаб якої знаходиться у Володимирі-Волинському. Поштовхом стали повідомлення родичів бійців про те, що їхні рідні перебувають на передовій без їжі та води. Командування ЗСУ відреагувало неочікувано швидко – вочевидь, через те, що попередня волинська бригада «уславилася» втечею з-під Волновахи у 2014 році.

Комплексна комісія Сухопутних військ проводить службове розслідування щодо посадових осіб 14-ї окремої механізованої бригади. Командира 14-ї ОМБр усунули з посади, а командира 10-го армійського корпусу звільнили та перевели на нижчу посаду через втрату частини позицій та низку прорахунків у забезпеченні військовослужбовців на Куп’янському напрямку. Про це 24 квітня повідомив Генштаб ЗСУ.

Все почалося з того, що 22 квітня в соціальній мережі Threads зʼявилась інформація про військових одного з механізованих батальйонів 14-ї ОМБр. Користувачка під ніком i.petrovna опублікувала світлини бійців, більше схожих на в’язнів нацистського концтабору, і повідомила, що вони перебувають на передовій практично без їжі та води, і змушені пити дощову воду.

На ситуацію одразу відреагувало Міністерство оборони України. Там заявили, що подібні ситуації не є нормою, однак на окремих ділянках фронту ситуація може бути критичною. Також Міноборони повідомило, що на ситуацію звернули увагу відповідні командири, а командир 14-ї бригади взяв її під особистий контроль. Наразі вживають заходів для забезпечення військових і їхньої заміни.

Тепер же Генштаб ЗСУ повідомив, що всередині 14-ї окремої механізованої бригади виявили порушення. За результатами перевірок встановили, що попереднє керівництво приховувало реальний стан справ на напрямку. Мова йде про втрату частини позицій та низку прорахунків у забезпеченні військовослужбовців. На тлі цього командування ухвалило кадрові рішення.

«З метою виправлення ситуації прийнято низку кадрових рішень. Зокрема, усунуто з посади командира 14-ї ОМБр, звільнено з посади та призначено з пониженням командира 10-го армійського корпусу. Командиром 14-ї ОМБр призначено полковника Тараса Максімова, а 10-й армійський корпус очолив бригадний генерал Артем Богомолов», – йдеться у повідомленні. До цього з 2025 року командиром 14-ї бригади був підполковник Анатолій Лисецький.

За рішенням Головнокомандувача ЗСУ наразі триває службове розслідування щодо посадовців бригади. Після завершення перевірки матеріали планують передати правоохоронним органам для подальшої правової оцінки. Також генерал-майору Михайлу Драпатому доручили провести додаткову перевірку забезпечення підрозділів, які виконують бойові завдання на передньому краї.

Новий командир 14-ї ОМБр заявив, що зараз вживає заходів для стабілізації ситуації та покращення забезпечення військових на передових позиціях. Він додав, що військовим уже доставили чергову партію продовольства, а за можливості планується евакуація бійців із небезпечних позицій.

Варто відзначити, що в соціальних мережах чимало інформації про катастрофічну ситуацію на передових позиціях різних підрозділів ЗСУ, проте командування оперативно відреагувало саме на проблеми волинської бригади. Це можна пояснити своєрідними «фантомними болями», адже 14-ту окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого створили у грудні 2014 року з частини 51-ї ОМБр, яку розформували після втечі її особового складу з-під Волновахи у травні 2014 року.

Нагадаємо, під час атаки бойовиків ДНР на блокпост 51-ї ОМБр 22 травня 2014 року загинуло 17 її бійців, при цьому частина з них – після ракетного удару українських вертольотів по позиціях бригади, які були сприйняті за ворожі. Після цього матері бійців бригади перекрили на Волині трасу Київ-Варшава, вимагаючи вивести підрозділ з Донбасу. Не чекаючи наказу, командир бригади полковник Володимир Яцків відвів бригаду з позицій, при цьому частина бійців на цивільному транспорті взагалі втекла на Волинь. Після цього Яцківа зняли з посади і притягнули до дисциплінарної відповідальності, а саму 51-у ОМБр згодом розформували.

Звісно, зараз не 2014 рік, і прорватися додому через українські загороджувальні загони бійці волинської бригади не зможуть, навіть якщо залишать свої позиції на передовій. Та й акції протесту їхніх рідних малоймовірні, враховуючи терор спецслужб та «активістів» на місцях. Проте навіть мирне пікетування органів влади на кшталт Івано-Франківська, де в листопаді минулого року родичі бійців вимагали виведення 102-ї бригади з-під Гуляйполя, командування ЗСУ вирішило упередити.