Західна Україна за минулий тиждень: Дим над Бродами та «чорні хмари» над партією Тимошенко

2 лютого 2026

Після того, як лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко стала підозрюваною у справі про підкуп депутатів Верховної Ради, активістів її партії в Західній Україні стали звинувачувати у допомозі ухилянтам.

Внаслідок удару по Бродах нафтопровід «Дружба» не постраждав

Вранці 27 січня голова Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький повідомив, що російський безпілотник атакував «інфраструктурний об’єкт на території області», внаслідок надзвичайної ситуації виникло задимлення через загоряння нафтопродуктів. Пізніше голова правління «Нафтогазу України» Сергій Корецький написав у соціальних мережах, що «росіяни атакували об’єкт критичної інфраструктури групи «Нафтогаз» у західному регіоні».

Місцезнаходження об’єкту з’ясувалося майже одразу, адже про пожежу на ньому повідомила міська рада Бродів. Пожежа виявилася масштабною, були задіяні понад 300 рятувальників та близько 90 одиниць техніки, в місті до 2 лютого скасували навчання у школах, а мешканців закликали залишатися вдома та за можливості не виходити на вулицю. Дитячі садки працюють із щільно зачиненими вікнами та дверима, аналогічні рекомендації надано й жителям міста. Фахівці Львівського обласного центру контролю та профілактики хвороб зафіксували перевищення рівня оксиду вуглецю в селі Смільне (передмістя Бродів), чорний дим над яким було видно на десятки кілометрів.

Як відомо, в селі Смільне розташована лінійна виробничо-диспетчерська станція (ЛВДС) «Броди», що є найбільшою нафтоперекачувальною станцією в Україні. Вона працює з 1961 року та задіяна у процесі транспортування нафти до Європи. У 2019 році «Укртранснафта» звітувала про капітальне оновлення станції «Броди».

До цієї ж станції прокладено нафтопровід «Одеса – Броди», збудований у 1996-2001 роках. У середині 2000-х цей трубопровід працював у реверсному режимі, постачаючи російську нафту з «Дружби» до Одеси для подальшого експорту морем. Наразі нафтопровід не експлуатується, хоча інтерес до нього в минулому році виявляли угорський концерн MOL та польський ORLEN.

Через кілька годин після удару по Бродах українське енергетичне видання enkorr повідомило, що безпілотник влучив в об’єкт, пов’язаний з магістральним нафтопроводом «Дружба», яким російська нафта транзитом через Україну постачається до Словаччини та Угорщини. Цю ж інформацію почали поширювати і українські експерти.

Так, Михайло Гончар безапеляційно заявив, що Росія вдарила по ключовій лінійній станції «Броди» нафтопроводу «Дружба». «Якщо в Кремлі вирішили, що пріоритет – ураження нафтотранспортної інфраструктури України, то комерційні інтереси й інтереси угорської сатрапії стають глибоко вторинними», – сказав він, і закликав припинити транзит російської нафти до Угорщини та Словаччини.

Проте його колеги зазначили, що сама ЛВДС «Броди» залишилася неушкодженою, а горять резервуари з нафтою, які формально входять до складу станції. Всього там 17 резервуарів, серед яких найбільший на території України – місткістю в 75 тисяч кубометрів, він має двостінну конструкцію і спеціальний плавкий дах для підвищення протипожежної безпеки.

На момент удару резервуар був наполовину порожнім, заявив фахівець галузі енергетики Геннадій Рябцев, але у вогні таки опинився значний обсяг нафти. «Хоча там було приблизно 35 тисяч тонн. І, скоріше за все, цей запас повністю втрачений. Але ця атака не вплине на загальний рівень цін. Мене турбує один нюанс: чому там не було вогневої групи? Один “шахед” долетів і його не збили. Ну і що резервуар з інженерним захистом – він такий великий, що його не лише з повітря видно», – відзначив Рябцев.

Станом на кінець дня 30 січня пожежу в Бродах повністю загасити не вдалося. При цьому транзит російської нафти через Україну до Угорщини і Словаччини, судячи з усього, відбувається безперебійно. Принаймні, жодних заяв про його призупинення чи скорочення не пролунало з боку концерну MOL, який отримує нафту трубопроводом «Дружба».

Активісти партії Тимошенко в регіоні під прицілом правоохоронців

Так, 30 січня поліція та прокуратура Львівської області повідомили про затримання 53-річного мешканця Стрийського району, який отримав від військовозобов’язаного чоловіка 153 тисяч гривень за «допомогу» з проходженням військово-лікарської комісії (ВЛК), зняттям з розшуку та оновленням військово-облікових документів. Загалом за ці послуги затриманий вимагав 5500 доларів.

За даними слідства, підозрюваний обіцяв військовозобов’язаному вплинути на рішення членів ВЛК, які працюють у Жидачівській міській лікарні, а також на рішення посадових осіб ТЦК щодо зняття його з розшуку, щоб у подальшому чоловік міг працевлаштуватися та оформити бронювання.

Затриманому повідомили про підозру в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення службовими особами, поєднане з вимаганням. Можливе покарання – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у 266 240 гривень. Окрім цього, суд наклав арешт на нерухоме майно підозрюваного: зокрема на квартиру, житлові будинки, будівлю та низку земельних ділянок, а також частку в квартирі батьків.

Офіційно ім’я затриманого не повідомляли, проте львівські ЗМІ написали, що йдеться про колишнього депутата Жидачівської міської ради від партії «Батьківщина» Володимира Петрінця, який до ліквідації Жидачівського району був головою осередку партії Тимошенко в цьому районі. З боку «Батьківщини» наразі жодних заяв щодо затримання Петрінця не було, однак близький до Львівської ОВА телеграм-канал «Політичний треш» фактично сам пов’язав цю справу з оголошенням підозри Юлії Тимошенко.

А двома днями раніше, 28 січня, одного із найактивніших представників «Батьківщини» у Тернопільській області Євгена Ворка було затримано співробітниками поліції за підозрою у створенні схеми переправлення ухилянтів.

Як повідомили у прокуратурі Тернопільської області, юрист одного з місцевих підприємств знав про намір свого знайомого виїхати за кордон, та пообіцяв допомогти з оформленням виїзду. Він запевнив, що може влаштувати чоловіка на підприємство, працівників якого направляють у закордонні відрядження. За свої послуги підозрюваний вимагав 15 тисяч доларів США та попросив завдаток у розмірі 5 тисяч доларів. Під час отримання цієї суми чоловіка затримали правоохоронці. За даними слідства, раніше працевлаштовані на цьому підприємстві чоловіки із закордонних відряджень не поверталися.

Назва підприємства досі невідома, а от затриманий юрист виявився Євгеном Ворком, головою Тернопільської обласної організації «Батьківщина молода». Він позиціонує себе як «ветеран російсько-української війни, волонтер та організатор змагань з греко-римської боротьби». Також Євген є представником відомої у Тернополі родини підприємців. Його батько Юрій, володіє низкою міських ринків, зокрема «Тернопільським міським ринком», «Тернопільським центральним ринком», а покійний дідусь Євген Ворко був президентом обласної федерації греко-римської боротьби, з лав якої вийшло чимало «авторитетних бізнесменів».

Євгену Ворку повідомили про підозру в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненій з корисливих мотивів. Покарання за це передбачає до дев’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також із конфіскацією майна. Суд обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі понад 266 тисяч гривень. Як і у випадку з екс-депутатом на Львівщині, офіційної реакції партії «Батьківщина» на це затримання досі не було.

За тиждень «бусифікували» одразу двох кліриків УПЦ МП

Неподалік Чернівців 26 січня працівники ТЦК під час перевірки документів затримали, а потім мобілізували священика Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ МП. Йдеться про протоієрея Олега Остафюка. Наступного дня телеграм-канал «Союзу православних журналістів» повідомив, що військові силоміць на одному з блокпостів затримали настоятеля двох храмів у селах Нижні Синівці та Верхні Синівці Чернівецької області. Прихильників УПЦ МП закликали молитися за священнослужителя.

У Чернівецькому обласному ТЦК підтвердили факт мобілізації Олега Остафюка і зазначили, що він не мав права на відстрочку. Чоловік вже пройшов військово-лікарську комісію, його направили до навчального центру. У військкоматі додали, що під час війни усі чоловіки зобов’язані вчасно оновлювати свої дані в «Резерв +» та мати при собі військово-облікові документи. Реакція Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ на мобілізацію свого клірика наразі відсутня.

А от прес-служба Хмельницької єпархії УПЦ МП 28 січня повідомила, що представники ТЦК забрали та, за їхніми словами, незаконно утримують клірика Хмельницької єпархії – настоятеля Свято-Покровського храму села Редвинці Хмельницького районного округу протоієрея Максима Москальчука.

«В середу зранку, 28 січня, по дорозі на роботу отець незаконно був затриманий представниками ТЦК, в нього насильно забрали телефон та проти його волі повезли у Хмельницький міський ТЦК», – йдеться у заяві.

В прес-службі зауважили, що згідно з міжнародним правом і конвенціями, священнослужитель не може бути мобілізований до війська й тим більше не має права брати до рук зброю – оскільки це не лише порушення прав людини, а й грубе ігнорування духовної місії, яку несе пастир.

«Протоієрей Максим Москальчук погодився вступити до лав Збройних сил України, але брати в руки зброю відмовився, так як йому це забороняє сан священика, після чого його завантажили в автобус та повезли у невідомому напрямку. Зв’язку з ним немає», – додали в єпархії УПЦ.

Варто відзначити, що 30 січня стало відомо про рішення Львівського окружного адміністративного суду, який відмовив пастору зі Стрия у зміні військової служби на таку, яка не передбачає носіння зброї. У 2025 році священика протестантської церкви «Добра новина» мобілізували в Державну прикордонну службу України (ДПСУ). Там пастора призначили на посаду, яка передбачає тримання зброї в руках. Через релігійні переконання та канони він відмовляється це робити, і просив командування призначити його на іншу посаду, а отримавши відмову – звернувся до суду.

Представники ДПСУ подали до суду відзив, у якому зазначили, що вони «не можуть підтвердити істинність переконань священика». «У зв’язку із відсутністю порядку та законних підстав надання можливості проходження військової служби на посадах, не пов`язаних із носінням та застосуванням зброї, Адміністрацією ДПС України, як владним суб`єктом, не було порушено прав та інтересів позивача, тому підстав для задоволення позову не має», – йдеться в позиції відповідачів. Суд її підтримав, і відмовив пастору в задоволенні позову.