Західна Україна у 2025 році: Терор ТЦК, опір мобілізації та винахідливі ухилянти
Рік, що минає, пройшов у Західній Україні під знаком мобілізації, опору їй та спроб ухилитися від неї. Політика в регіоні зникла, значущих кадрових змін не було, як і резонансних корупційних скандалів.
Тотальна мобілізація та терор з боку ТЦК
Протягом усього 2025 року в регіоні посилювалися мобілізація у форматі «бусифікації» та терор з боку співробітників ТЦК. При цьому керівництво людоловів, як правило, виправдовувало дії своїх підлеглих. За грати їх кидали лише в найбільш кричущих випадках.
В січні міські голови Дрогобича, Трускавця, Борислава, а також кілька голів сільських громад у Львівській області отримали штрафи від місцевих ТЦК нібито за невиконання мобілізаційних завдань. При цьому керівники населених пунктів не мають ніяких силових підрозділів, щоб примусово доставляти громадян до ТЦК. Єдина функція, яка їм доступна, це оповіщення населення про заходи мобілізації. Крім того, спущені згори плани з мобілізації просто неможливо виконати, адже в регіоні немає достатнього людського ресурсу.
Мери спробували оскаржити накладення штрафів, проте програли суди і змушені були заплатити. Ходять чутки, що насправді вони ще й заплатили чималі суми готівки керівництву місцевих ТЦК – щоб депутатів та чиновників їхніх міських рад не мобілізували, хоча формально ці категорії чоловіків не мають «броні».
При цьому співробітники ТЦК регулярно «бусифікують» чоловіків, які право на відстрочку мають згідно закону. Так, у червні в Рівненській області було мобілізовано батька трьох дітей Олександра Пашка. Коли його дружина розповіла про це журналістам, у ТЦК заявили, що все зробили законно, а Пашко тепер може подати документи на звільнення з лав ЗСУ – звісно, якщо встигне це зробити. Про демобілізацію чоловіка жодних повідомлень не було.
Подібна тотальна мобілізація все частіше залишає мешканців регіону без життєво необхідних послуг. Так, на початку серпня була зачинена Державна центральна районна аптека №33 у Любешові Камінь-Каширського на Волині, – через мобілізацію її єдиного працівника, завідувача Романа Бондарчука. Він уже з армії порадив пацієнтам із рецептами від психіатра чи невропатолога звертатися до аптек у Луцьку. Однак до обласного центру – 135 кілометрів, і громадський транспорт з Любешова туди не ходить.
Варто відзначити, що в Камінь-Каширському районі співробітники ТЦК поводять себе як окупаційна адміністрація. 18 серпня у селі Нові Червища один із військових вистрілив з травматичного пістолета в голову 68-річної жінки, яка намагалася завадити «бусифікації» односельця. Жінку прооперували, її життю нічого не загрожує. При цьому справу відкрили за статтею «Умисне легке тілесне ушкодження» (максимальне покарання – обмеження волі до двох років), і досі немає інформації про покарання військового.
Власне, до відповідальності людоловів притягують надзвичайно рідко, лише тоді, коли їхні злочини стають резонансними. Один з таких випадків стався в листопаді у Верховинському районному ТЦК на Прикарпатті, де заступник начальника під час медогляду настільки сильно побив мобілізованого, що тому довелося видалити яєчка. Підполковнику загрожує 12 років за гратами, а про долю «бусифікованого» чоловіка, який завдяки ТЦК став кастратом, жодної відкритої інформації немає. Судячи з усього, він досі перебуває в лавах ЗСУ.
Опір мобілізації теж наростає, є перші жертви серед співробітників ТЦК
На початку лютого у Рівному та Кам’янці-Подільському чоловіки мобілізаційного віку підірвали себе в приміщеннях ТЦК. В обох випадках загинули лише самі смертники, хоча були поранені серед персоналу військкоматів – як військового, так і цивільного. Обидва вибухи кваліфікували як теракти і звинуватили в їх організації Росію, звично не надавши жодних доказів. А начальник управління комунікацій командування Сухопутних військ ЗСУ Віталій Саранцев фактично назвав російськими агентами всіх журналістів, які використовують терміни «бусифікація» і «людолови».
При цьому 29 травня в Кам’янці-Подільському відбувся масовий виступ проти співробітників ТЦК. В одному зі спальних районів міста понад 100 людей оточили позашляховик з людоловами, які перед тим побили місцевого хлопця та збили своїм авто дівчину. Люди намагалися витягнути військових з автомобіля, а потім почали трощити його. Врятували співробітників ТЦК від розправи поліцейські.
Того ж самого дня на Закарпатті в ході сутички між військовими та циганами пролилася кров. В одному з циганських поселень селища Великий Березний поблизу кордону з Словаччиною прикордонники разом із поліцейськими та нацгвардійцями влаштували облаву на організаторів переправлення ухилянтів через українсько-словацький кордон – але наткнулися на опір. Службовий транспорт прикордонників цигани закидали камінням, а потім намагалися заблокувати прикордонну заставу, побили її застави, начальника розвідки застави та його заступника.
Хоча в обох випадках ЗМІ та провладні пропагандисти написали про «організований спротив законній діяльності» силовиків, насправді йшлося про класичні бунти, викликані свавіллям людей у військовій формі. Як тільки в конфлікти втручалася поліція, вони досить швидко припинялися.
До речі, наприкінці травня речник оперативного командування «Захід» Олег Домбровський визнав, що на території Львівської області співробітникам ТЦК регулярно завдають шкоди під час виконання обов’язків. Ця заява пролунала після того, як у місті Новий Розділ вісім чоловіків побили одного з людоловів, та ще й з криками «Зараз ти підеш за російським кораблем!»
А уже в вересні відбувся перший спланований штурм приміщень ТЦК. Група невідомих розбила вікна та двері однієї з будівель, яку використовує Калуський районний ТЦК в якості своєрідного «пересильного пункту» для наловлених на вулицях чоловіків. Після чого з приміщення втекли троє військовозобов’язаних, причому ні їх, ні нападників досі не піймали.
Як військові, так і правоохоронці намагаються замовчати інцидент у Калуші, і не лише тому, що владі невигідне поширення інформації про успішне силове звільнення «бусифікованих». За чутками, з «пересильного пункту» чоловіки могли вийти на волю, якщо їхні рідні чи друзі привозили співробітникам ТЦК хабар у кілька тисяч доларів. Не виключено, що калуські «повстанці», оцінивши ситуацію, вирішили не платити, а просто звільнити своїх близьких силою.
В грудні дійшло і до першого вбивства співробітника ТЦК при спробі «бусифікації» чоловіка – це відбулося 3 грудня в центрі Львова. 30-річний львівський програміст вдарив ножем в пахову артерію 37-річного ветерана АТО з Харкова, який останнім часом служив у Львівському ТЦК. Військовий помер у лікарні, його вбивцю заарештовано до кінця січня 2026 року.
Незважаючи на шалену пропаганду в стилі «ухилянт вбив військовослужбовця», переважна більшість користувачів західноукраїнського сегменту соціальних мереж співчуває не вбитому співробітнику ТЦК, а його вбивці. Дії чоловіка називають самообороною проти групи невідомих осіб, які хотіли його викрасти, пишуть, що в США його виправдав би суд присяжних, та й взагалі – «людолови самі винні». Таких постів та коментарів – десятки тисяч, в тому числі під справжніми іменами. Це стало несподіванкою для прихильників «війни до останнього українця», яких ще чимало в Західній Україні.
Варто відзначити, що проти нинішнього формату мобілізації виступають і деякі керівники ТЦК в регіоні. У квітні начальник другого відділу Дубенського районного ТЦК Рівненської області підполковник Юрій Ковалюк підтвердив журналістам, що заробітна плата його та підлеглих залежить від кількості наловленого «мобілізаційного матеріалу», при цьому лише 10-20% мобілізованих справді будуть воювати – а решта стануть дезертирами або здадуться в полон.
Ковалюк також сказав, що не пустить свого сина в армію, і закликав хлопців у віці 18-24 роки не підписувати контракти зі Збройними Силами, бо їм доведеться служити в «м’ясних бригадах», де живучість особового складу дуже низька. Через кілька днів після інтерв’ю підполковника звільнили з посади в ТЦК і відправили на посаду заступника командира батальйону під Краматорськ. До переведення в ТЦК у січні 2025 року Юрій Ковалюк займав посаду заступника командира бригади.
Ухилянти вигадують все нові способи втечі за кордон
В Західній Україні жартують, що після закінчення військового стану та відкриття кордонів потрібно буде створити «Музей ухилянтів», де за аналогією з «Музеєм Берлінської стіни» показати всі методи, якими користувалися чоловіки, щоб вирватися в Європу. 2025 рік збільшив кількість майбутніх експонатів.
Якщо у попередньому році значна частина ухилянтів намагалася виїхати з України через пункти перетину кордону, використовуючи фальшиві документи про статус священика, інвалідність, кількість дітей і т.п., то у 2025-му більшість втікачів віддала перевагу нелегальному перетину кордону. При цьому йшлося про його сухопутні ділянки з Румунією, Угорщиною та Словаччиною, адже берег легендарної Тиси українські прикордонники взяли під майже тотальний контроль.
При цьому дуже часто ухилянтам допомагали самі прикордонники або інші силовики із Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської та Львівської областей. Так, наприкінці січня затримали інспектора прикордонної служби з Чернівецької області, який допомагав військовозобов’язаним чоловікам нелегально покинути Україну. А в березні на Закарпатті викрили одразу дві групи людей у погонах, які займалися переправленням чоловіків мобілізаційного віку за кордон. Причому якщо в першому випадку йшлося про двох митних інспекторів, то у другому – про начальника одного з районних управлінь ДСНС. До кінця року кількість подібних груп перевалила за десяток.
Варто відзначити, що закарпатські прикордонники, які мали б зупиняти чоловіків, котрі шукають світле майбутнє в країнах ЄС, самі все частіше приєднуються до них. Як повідомив близький до СБУ журналіст Віталій Глагола, майже 20 військовослужбовців Чопського прикордонного загону покинули несення служби. «У зазначених випадках військовослужбовці залишили місця несення служби просто під час охорони кордону, кинули зброю та екіпіровку на українській території і втекли у напрямку Словаччини та Угорщини», – написав журналіст у своєму телеграм-каналі. За його інформацією, бум втечі почався у травні – відтоді щомісяця втікали до шести прикордонників.
У червні в Закарпатській області викрили двох колишніх поліцейських, які організували схему незаконного перетину кордону для ухилянтів, використовуючи справжній автомобіль швидкої медичної допомоги. Протягом кількох місяців таким чином їм вдавалося обходити перевірки на блокпостах.
Чоловіки через знайомого волонтера та благодійну організацію придбали карету швидкої допомоги Fiat Ducato, до того ввезену з Польщі як гуманітарну допомогу. У ній і перевозили військовозобов’язаних, перевдягнених у формений медичний одяг, уникаючи перевірок на блокпостах. Фінальний етап маршруту пролягав до річки Тиса на Закарпатті – там ухилянти отримували гідрокостюми, платили по 8 тисяч доларів США та самостійно перепливали до Румунії. Задокументовано щонайменше чотири успішні переправлення.
А наприкінці жовтня в Закарпатській області стався черговий силовий прорив через кордон з Угорщиною, цього разу – на новому КПП «Велика Паладь - Надьгодош», відкритому лише цієї весни. «Чоловік на автомобілі під час перетину кордону в даному пункті пропуску ввімкнув дальнє світло та на високій швидкості протаранив шлагбаум на виїзд до Угорщини», – повідомили прикордонники. Це вдалося зробити, оскільки на новому пункті пропуску наразі відсутні стаціонарні засоби примусової зупинки авто – є лише шлагбаум.
«На всіх звичайних КПП в асфальт вкопаний швелер і за допомогою ручного керування знизу підіймаються наварені з арматури "зуби" – це швидко зупиняє рух у разі необхідності. Цей чоловік знав, що нічого подібного на КПП "Велика Паладь - Надьгодош" немає», – пояснили прикордонники. Швидше за все, так і було, адже за кермом автомобіля був відомий закарпатський адвокат Едуард Пуканич, якого незаконно мобілізували у червні 2025 року.
Спроба ж повторити аналогічний трюк на двох колесах не вдалася. 13 грудня до пункту пропуску «Порубне» на українсько-румунському кордоні у Чернівецькій на мотоциклі прибув 33-річний львів’янин. Чоловік мав намір виїхати за кордон, однак проходити прикордонно-митний контроль не збирався, знаючи, що не має підстав для виїзду з України, повідомили прикордонники. Він просто спробував на великій швидкості прорватися через пункт пропуску до сусідньої країни, та прикордонники подали команду «Бар’єр» і затримали порушника за допомогою засобів примусової зупинки.
Останній випадок є надзвичайно символічним: київська влада для жителів Західної України все більше перетворюється на бар’єр – на шляху до Європи та й просто до свободи.