Західна Україна за минулий тиждень: На Закарпатті та у Львові євроінтеграцію розуміють по-різному

Менше половини закарпатців ідентифікують себе як громадяни України

В Ужгороді 7-8 листопада пройшов уже шостий форум Re:Open Zakarpattia, який експлуатує ідею, що Закарпатська область як мультиетнічний фронтир є мостом України до ЄС та НАТО, і може стати «пілотним регіоном» для структурних реформ. На ньому традиційно зібралися чиновники та «активісти» з України та країн ЄС, які повторювали давно відомі тези про необхідність «європейської та євроатлантичної інтеграції України як запоруку перемоги над Росією».

Проте цього року на форумі було презентоване досить цікаве соціологічне дослідження, яке ставить під сумнів базові припущення організаторів заходу. Дослідження було проведене київськими структурами (Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центром політичної соціології) серед 1002 респондентів, з яких половина – представники національних меншин області, тобто воно достатньо репрезентативне.

Ключовим результатом дослідження можна вважати той факт, що, незважаючи на багато років київської пропаганди та репресій, які особливо посилилися з 2022 року, до цього часу менше половини – лише 45% – мешканців Закарпатської області ідентифікують себе як громадяни України. Презентуючи ці дані, політолог та науковий радник Фонду Демініціативи Олексій Гарань спробував подати їх як перемогу.

«Отож, вийти зі складу України бажали б 1,5 % закарпатців, іще 6% – хочуть бути в складі федеративної України як автономний округ. Абсолютна більшість, це 82%, бачать Закарпаття як область в складі України. Ці цифри приблизно співпадають з опитуванням 2020 року, яке ми проводили на Закарпатті. Проте серйозні зміни відбулися в думках закарпатців щодо самоідентифікації. У 2020-му році ті, хто ідентифікували себе громадянами України, складали 28%. А зараз це 45%. Це колосальні зміни, я думаю, що це вплив війни», – заявив він. Для розуміння: згідно з результатами всеукраїнського дослідження, проведеного у вересні 2025 року львівськими соціологами, 77% опитаних асоціюють себе з Україною загалом, а не зі своїм регіоном.

Якщо ж глянути на результати дослідження в розрізі думки представників угорської, ромської, румунської та словацької громад, ситуація буде ще більш тривожною для Києва. Менше третини – 31,6% – респондентів з числа меншин визначають себе передусім як громадяни України, а 21,8% – як представників свого етносу. При цьому 41% меншин підтримують ідею подвійного громадянства, 23% – виступають за розширення повноважень місцевих рад, а 13,8% вважають, що Закарпаття має отримати статус автономного округу.

Щодо джерел інформації, звідки закарпатці черпають новини, то загалом перші місця зайняли телемарафон «Єдині новини» (47%), інтернет-сайти (42%), YouTube (36%) і Facebook (34%). А от для представників нацменшин значну роль відіграють родинні зв’язки (58%) та іноземні ЗМІ (до 30%).

Респондентів також попросили відповісти, що вони думають про нинішню політику Угорщини на Закарпатті (підтримку угорської національної меншини в регіоні, фінансування угорських шкіл, надання грантів підприємцям, роздачу угорських паспортів тощо). Найбільше опитаних (38,6%) вважають, що така політика є «сприянням розвитку краю за умови узгодженості дій угорського уряду з умовами українського уряду». 21,1% вважають, що подібна політика Угорщини є «справді дружньою допомогою угорській меншині на Закарпатті».

Ще 14,7% респондентів на Закарпатті побачили в цій політиці загрозу, заявивши, що вона «послаблює українську національну ідентичність та створює передумови для угорського сепаратизму». І лише 5,2% опитаних оцінили дії Будапешта як «підготовку до окупації та анексії Закарпаття, адже Угорщина давно має територіальні претензії на цей регіон». Тобто понад десятиліття шаленої антиугорської пропаганди Києва знайшли відгук лише у п’ятої частини закарпатців.

До переселенців зі Сходу 36% закарпатців ставляться як до місцевих жителів, а гірше, ніж до місцевих – 41%. На запитання, чим спричинене негативне ставлення, 4% відповіли, що це питання мови, ще 20% назвали причиною те, що багато переселенців є заможними і викупили місцеву нерухомість. Також серед відповідей – переселенці не розуміють специфіки Закарпаття, не інтегруються в громади та погано ставляться до місцевих

Загалом понад 60% мешканців Закарпаття вважають ситуацію в області спокійною або благополучною, хоча кожен третій опитаний оцінює її як напружену. При цьому 54% жителів вважають, що ситуацію в області контролює центральна влада, стільки ж – що органи місцевого самоврядування. Однак близько 22% вказали на вплив кримінальних груп, і по 20%  – ТЦК та правоохоронних органів.

Майже 40% опитаних назвали корупцію найсерйознішою проблемою в Закарпатській області, при цьому найбільш корумпованою сферою вони вважають сферу військової мобілізації (64%). Далі йдуть митниця (57%), судова система (40%) та правоохоронні органи (36%). Більшість закарпатців бачать вихід у посиленні кримінальної відповідальності за корупцію (53%) та оновленні кадрів у владі. Водночас понад третина вважає, що варто розвивати цифровізацію та прозорість, щоб запобігти корупційним практикам.

Понад 53% жителів області вважають, що кошти місцевих бюджетів слід спрямовувати на економічне відновлення та створення нових робочих місць. А головною вимогою до центральної влади респонденти назвали створення сприятливих умов для іноземних інвестицій (45%) та розвиток підприємництва. Євроінтеграції від Києва закарпатці не вимагають – вочевидь, цю проблему вони планують вирішити якщо не на особистому, то на регіональному рівні.

Львів «євроінтегрується» через крематорій

У Львові, де з початком війни нестача місць для поховання стала критичною, прискореними  темпами будують крематорій. Буквально за кілька місяців на занедбаній протягом десятиріч ділянці виконано понад 70% будівельних робіт. Мер міста Андрій Садовий похвалився, що печі у львівському крематорії, на відміну від усіх інших в Україні, будуть європейського виробництва.

Крематорій на Голосківському цвинтарі у Львові почали зводити ще у 1980-х, але згодом будівництво зупинилось. Від тих часів на ділянці залишалось кілька фундаментів, бо цегляні стіни давно розібрали місцеві мешканці. До ідеї побудови крематорію Львівська міська рада повернулася у 2021 році, коли Україна на всіх парах готувалася до наступу на Донбасі. Було оголошено відкритий конкурс на проект крематорію у Львові, і восени 2021-го його виграла команда архітекторів з Маріуполя, які на той час вже працювали в Берліні.

Проте до цього року справа фактично стояла на місці. Лише в січні 2025-го було закладено капсулу під будівництво, і почалися підготовчі роботи – розчистка території та демонтаж залишків будівель на ділянці. Паралельно тривали тендерні процедури. Судячи з усього, проект отримав «зелене світло» на найвищому рівні, бо вже у червні з’явився позитивний експертний висновок, в липні було укладено договір з підрядною організацією, а в серпні вона отримала дозвіл на початок будівельних робіт і розпочала підготовку котлованів під фундаменти.

Такий поспіх місцеві коментатори пояснюють тим, що у Львові ховають не лише місцевих мешканців, але й значну частину військових, які помирають у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (колишній госпіталь Прикарпатського військового округу). Львів просто не встигає розширювати площі кладовищ, і кремація хоча б частини тіл дозволить зекономити місце.

Хоча введення крематорію в експлуатацію заплановане на наступний рік, 7 листопада 2025-го влада Львова вирішила похвалитися успіхами у будівництві цього об’єкту – і вони справді вражають. Менш ніж за три місяці здійснено армування та бетонування більшої частин будівлі, включаючи укриття, монтаж горизонтальних стінових балок (на 90%), прокладання мереж (вода, каналізація) та бетонування чорнової основи, зведення зовнішніх стінових панелей (на 70%), формування та встановлення складної опалубки арки-склепіння (на 85%).

«Наступного року, весною, цей об’єкт вже буде працювати. Він критично потрібний для громади міста Львова. Це вигідно з усіх точок зору. Кремація буде дешевшою на 30%, якщо порівнювати з класичним похованням. Ми це все робимо за кредитні гроші, бо бюджетні в основному ми скеровуємо на ЗСУ та соціальні речі. Орієнтовна вартість будівництва – 170 мільйонів гривень», – розповів міський голова Львова Андрій Садовий.

За інформацією львівського комунального підприємства «Муніципальна обрядова служба», урни з прахом дозволять суттєво економити місце на кладовищі. На місці одного традиційного поховання можна розташувати до 20 урн, а колумбарії планують створити на всіх кладовищах Львова. «Кінцеве поховання відбуватиметься за волевиявленням людей, які будуть звертатися за кремацією – як традиційне поховання у землю у місці родинного поховання, так і в місцях, які будуть облаштовані саме під кремаційні так звані колумбарні поховання. Коштуватиме кремація орієнтовно 4-5 тисяч гривень», – сказав директор підприємства Максим Путря.

У крематорії встановлять дві печі, які виготовляють в Іспанії, потужність кожної з них – 10 кремацій на день. Їхнє виробництво вже на фінальній стадії і наприкінці листопада вони будуть готові до відправлення до Львова. «В Україні крематорії є у Києві, Одесі та Харкові, але там є печі старого зразка. У Львові ж буде перша сучасна піч європейського виробництва» – хваляться у Львівській міськраді.

Представник підрядної компанії сказав журналістам, що до весни 2026 року планують завершити основні будівельні роботи, змонтувати печі, а далі почнуть інтер’єрні роботи, будуватимуть прощальну каплицю, адміністративні приміщення та  колумбарій. На запитання про те, скільки прослужить приміщення крематорію, пролунала відповідь, що він «переживе всіх присутніх». Оскільки серед присутніх були чоловіки мобілізаційного віку, такий чорний гумор їм навряд чи сподобався.