Західна Україна за минулий тиждень: Вшанування вояків, які воювали за Росію, та чергові мовні скандали

Під Зборовом вшанували пам’ять чехів та словаків, що воювали за Росію

Політика історичної пам’яті в Західній Україні іноді робить дивовижні викрутаси. З одного боку, влада в регіоні з ненавистю ставиться до будь-яких слідів Радянського Союзу та Російської імперії на його території.

Це стосується і військових могил, які в цілому світі підлягають особливому захисту, незалежно від того, хто в них похований. Ось уже кілька років весь світ спостерігає за ліквідацією у Львові меморіалу радянських вояків, загиблих у роки Другої світової війни, та за дикими пропозиціями мера Львова обміняти останки полеглих на українських військовополонених в Росії. До речі, ексгумовані останки, незважаючи на обіцянки львівської влади, досі не перепоховані, а зберігаються в мішках на якомусь складі.

З іншого боку, заради показної відданості «європейським цінностям» (іноді йдеться напряму про гроші) в тій же Галичині змушені піклуватися про могили, в тому числі, вояків Російської імператорської армії, особливо коли до них прикута увага чиновників та громадськості країн ЄС.

Так відбувається, наприклад, з меморіальним комплексом, у селі Гійче у Жовківському районі Львівської області, де поховані солдати та офіцери 2-го полку Тірольських гірських стрільців армії Австро-Угорщини та 42-го піхотного полку Російської імператорської армії, полеглі в бою у вересні 1914 року. Меморіал було створено у 1917 році, реставровано у 1994-1996 роках за кошти організації «Австрійський чорний хрест», що опікується військовими похованнями. До речі, у 1994-му влада Львівської області пропонувала не відновлювати російську частину меморіалу з метою економії коштів, що було сприйнято австрійцями як дикість.

Проте якщо у Гійче чиновники, нехай і крізь зуби, змушені говорити про похованих там російських військових, то у випадку меморіалу чехословацьким легіонерам у Тернопільській області влада днями просто не згадала про той факт, що чехословацький корпус був частиною Російської імператорської армії.

В понеділок, 11 серпня, у селі Калинівка вшанували пам’ять полеглих чехословацьких легіонерів, які брали участь у битві під Зборовом у 1917 році. Тут поховано майже двісті військових з тодішньої Чехословаччини. Квіти до меморіалу поклали міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський, який спеціально заради цього прибув на Тернопільщину, заступник міністра закордонних справ України Олександр Міщенко та начальник Тернопільської ОВА В’ячеслав Негода.

«Це були легіонери, які загинули 1917 року тут, але насправді вибороли незалежність Чехословаччини. Саме сила легіонів дозволила виникнути Чехословаччині як такій. Саме тоді визнали, що Чехословаччина може взагалі існувати як самостійна держава. І це має бути для нас великим натхненням і сьогодні», – заявив глава чеської дипломатії, назвавши меморіальний комплекс «рідкісним місцем».

За словами Олександра Міщенка, в липні 1917 році в Калинівці під Зборовом відбулася битва, яка заклала основу армії незалежної Чехословаччини.

«Тут була битва, де з полонених чехів і словаків була сформована перша бригада. І ця бригада воювала вже спільно, як представник незалежної держави. Ми проводимо паралель, що тільки в боротьбі за свою незалежність можна зберегти територіальну цілісність, сформувати державу. Наші колеги, шануючи пам’ять своїх предків, які загинули за свободу їхньої країни, сьогодні допомагають нам, чим можуть», – зазначив заступник глави МЗС України.

Проте чеський та український дипломати принципово обійшли мовчанкою той факт, що чехословацький легіон входив до складу Російської імператорської армії. Про це розповів присутнім журналістам завідувач відділу історії Тернопільського обласного центру пам’яток культурної спадщини Володимир Салук.

«Під час Першої світової війни Російська імператорська армія запланувала наступ на Захід. Це була так звана "офензива Керенського" влітку 1917 року, до якої залучили чехословацьких легіонерів. Ці воїни до того були військовополоненими, які раніше служили в австро-угорській армії, або добровольцями, і зголосилися до окремого з’єднання військового в складі Російської імператорської армії. Тобто, воювали на боці Антанти проти Австро-Угорщини з метою здобути незалежність своєї держави. Для чеського то словацького народів ця битва є визначною, тому що вперше були задіяні й перемогли, власне, і чехословацькі легіонери. Цей день є однією з ключових дат створення чеського війська», – сказав історик.

«В 1922 році на кладовищі теперішньої Калинівки ексгумували останки одного невідомого чеського солдата. Його урочисто перепоховали в староместській ратуші у Празі. Це одне з важливих військових поховань», – повідомив Володимир Салук.

Меморіал на місці бою російської та австро-угорської армій відкрили в 1927 році в часи Другої Речі Посполитої, про що теж не згадали ні дипломати з Києва та Праги, ні чиновники та історики з Тернополя. В незалежній Україні могилу чехословацьких легіонерів визнали пам’яткою історії місцевого значення та оновили лише в 2016 році, напередодні сотої річниці бою під Зборовом.

В регіоні спалахнули чергові «мовні війни»

Західна Україна зберігає за собою статус регіону, де з питань мови точаться справжні баталії. Як правило, йдеться про нещадну боротьбу з російською мовою, – і вона в черговий раз розгорілася у Львові. Проте в умовах перманентної підготовки до виборів влада вирішила лицемірно стати на захист російськомовних мешканців, адже вони скоро можуть стати електоратом.

Ініціатором першої історії стала львівська журналістка Ірина Сало, яка керує управлінням комунікацій Львівської міськради. Вона розповіла в соціальних мережах про свій досвід подорожі шестиденним автобусним туром Італією від львівської компанії «Аккорд-тур», та звинуватила оператора в зневазі до української мови.

За її словами, перед прибуттям в місто Трієст туристам повідомили, що екскурсія відбуватиметься російською мовою. «В автобусі за чотири години до приїзду повідомляють: "Вибачте, але екскурсія буде російською". Ні. Це ви мене вибачте, але ми на таку екскурсію не йдемо. Уявила, як це виглядатиме збоку – "москалі на відпочинку". Мене аж перекосило», – написала Ірина Сало.

Вона зазначила, що звернулася до куратора туру, а згодом до менеджерки компанії, вимагаючи вирішення ситуації, зокрема повернення коштів за екскурсію. Однак менеджерка відповіла, що україномовних гідів бракує, і запропонувала туристці «не слухати екскурсію, а просто розглядатися довкола».

Однак журналістка відмовилася відвідувати російськомовну екскурсію разом із подругою та дітьми, наголосивши, що не хоче, щоб її донька, яку вона «роками відганяла від усього російського», слухала російську мову в групі українців. Вона також попередила компанію про репутаційні ризики через цей інцидент, але «Аккорд-тур» не запропонував жодного рішення.

«Компанія "Аккорд-тур" на четвертому році повномасштабної війни досі не бачить проблеми, коли українцям за кордоном  за замовчуванням проводять екскурсії лише російською», – написала Ірина Сало, і закликала тих, хто стикався з подібними ситуаціями, бойкотувати російськомовних гідів і «висловлювати своє фе».

На допис Ірини Сало відреагувало понад півтори тисячі людей, які залишили понад три сотні коментарів, та поширили пост в багатьох групах. Чимало людей написали, що стикалися з подібною ситуацією на екскурсіях фірми «Аккорд-тур». При цьому гід Оксана Бубанова, яка працює в Салоніках, пояснила, що українським туристичним фірмам просто вигідніше замовляти російськомовних гідів, оскільки ті встановлюють нижчі ціни на свої послуги. Крім того, у багатьох містах Європи просто немає ліцензованих гідів, які володіють українською мовою.

Наступного дня уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська заявила, що українські туроператори зобов’язані заздалегідь повідомляти клієнтів про мову проведення екскурсій. За її словами, україномовний супровід – це не лише вимога Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а й питання національної гідності та поваги до клієнтів. Чиновниця також визнала проблему нестачі україномовних гідів за кордоном і закликала до створення державних програм для їхньої підготовки, щоб українці могли отримувати туристичні послуги рідною мовою навіть за межами країни.

Варто відзначити, що Олена Івановська, на відміну від свого попередника Тараса Кременя, не почала погрожувати туристичній компанії штрафами за порушення мовного законодавства. При цьому в «Аккорд-турі» ситуацію публічно не коментують, вимагаючи від ЗМІ надіслати їм письмовий запит. Вочевидь, у найпотужнішому туристичному операторі Західної України просто сподіваються, що скандал затихне.

Однак не виключено, що в компанії можуть розраховувати і на певне пом’якшення мовної політики в Україні в цілому, на що дає надія ситуація навколо блогерки з Хмельницького Олени Мандзюк. Вона має понад мільйон підписників в Instagram та відома своєю радикальною позицією проти російського контенту. Мандзюк наполягає на повному вилученні російського продукту з українського інформаційного простору. Колишній чоловік блогерки нині служить в ЗСУ, а сама вона активно займається волонтерством. При цьому її ім’я в соціальних мережах написано на російський манер – Elena, а не Olena.

Скандал навколо Олени Мандзюк спалахнув після того, як в середині липня вона написала під одним зі своїх дописів у Instagram: «Мої діти можуть і відпи*дити дитину, яка говорить мовою терористів. В чому проблема?» В кінці липня скандальний депутат Верховної Ради України Олексій Гончаренко подав на Мандзюк заяву до поліції, і 14 серпня він опублікував листа про те, що поліція відкрила кримінальну справу за розпалювання ворожнечі проти блогерки Мандзюк. «Тріпатись про нещасних українських дітей хто попало не буде», – заявив Гончаренко, який за часів Януковича був «професійним захисником російської мови» в Одесі.

Сама блогерка 15 серпня підтвердила відкриття кримінальної справи на своїй сторінці в Instagram, назвавши Гончаренка «проросійською твариною». Вона написала, що її чоловік уже четвертий рік перебуває на фронті, а її діти «сприймають російськомовних людей як загрозу». Вона додала, що в неї «чудова адвокатка», і ця справа «закриється, так і не почавшись».

«Скажіть, кого тут утискають? Кого хоче посадити держава – мене, українку, яка мріє про вільний україномовний простір? А головне – чому ми, українці, досі змушені виправдовуватись за те, що хочемо жити в Україні, говорити українською і захищати себе від всього московитського? Гончаренко і йому подібні – ви підор*си, які працюють на руку ворогу, я вас ненавиджу, ви і є те саме зло, яке руйнує Україну зсередини!» – написала Мандзюк. Чи є слова «відпи*дити» та «підор*си» питомо українськими, вона не пояснила.