Західна Україна за минулий тиждень: Крах партії Порошенка на Львівщині та вшанування нацистського колаборанта у Рівному

Порошенко остаточно втрачає Львівську область

Вплив Петра Порошенка у Львівській області – єдиній, де він зайняв перше місце у другому турі президентських виборів 2019 року – остаточно сходить нанівець. Хоча після місцевих виборів восени 2020-го партія Порошенка «Європейська солідарність» (ЄС) провела велику кількість депутатів у Львівські міську та обласну ради, а останню навіть очолила висуванка ЄС Ірина Гримак, однак з часом все змінилося.

Депутати міськради Львова в основному займалися просуванням власного бізнесу, заради чого тісно співпрацювали з мером міста Андрієм Садовим, ображеним на Порошенка ще з часів організованої тим «сміттєвої кризи». А обласна влада на чолі з губернатором Максимом Козицьким умовою такої співпраці висунула відставку Ірини Гримак, яка й відбулася у квітні 2023 року. З того часу Львівську облраду очолює виконувач обов’язків голови Юрій Холод, близький до Козицького. Крім того, частина депутатів облради від ЄС об’єдналася у групу «За розвиток підприємництва», яка здебільшого підтримує політику Львівської обласної військової адміністрації (ОВА).

На минулому тижні обласна організація «Європейської солідарності», яку очолює екс-губернатор Львівщини, а нині народний депутат Олег Синютка, спробувала дати обласній виконавчій владі «останній рішучий бій». Справа у тому, що ще 12 лютого РНБО запровадила санкції проти п’ятого президента України, народного депутата, бізнесмена та лідера «Європейської солідарності» Петра Порошенка. Після цього Синютка і Гримак повідомили про ініціативу скликання позачергової сесії Львівської облради для ухвалення звернення про «недопущення диктатури в Україні».

Своєю чергою, депутат облради від ЄС, екс-голова цієї ради, а нині військовослужбовець Олександр Ганущин заявив, що розгляд на позачерговій сесії виключно питання санкцій проти Порошенка є недостатнім. Він разом із трьома колегами-депутатами Богданом Гагалюком, Романом Филипівим та Євгеном Шведом запропонували розглянути звернення до київської влади з протестом проти арештів низки українських військових (бригадного генерала Юрія Галушкіна, генерал-лейтенанта Артура Горбенка і полковника Іллі Лапіна).

Однак, як повідомили у Львівській облраді, станом на 20 лютого 28 підписів за кликання позачергової сесії не було зібрано. «Станом на зараз ініціатива не менше 1/3 депутатів ЛОР до обласної ради не надходила», – розповіли в прес-службі. Яку кількість підписів вдалося зібрати, в облраді не розголошують. Напередодні, 19 лютого, депутат облради від ЄС Софія Федина зібрала під стінами будівлі Львівської ОВА нечисленний пікет з пенсіонерів з вимогою скасувати санкції проти Порошенка. До його учасників ніхто з представників влади навіть не вийшов.

В керівництві «Європейської солідарності» ситуацію досі не прокоментували, зате її використав для власної реклами Олександр Ганущин. В блозі на львівському порталі Leopolis.news та в соціальних мережах політик звинуватив у провалі ініціативи щодо скликання позачергової сесії своїх колег по фракції.

«Як Явдоха серед ночі, з ініціативою позачергової сесії «Ні санкціям проти Порошенка» вистрибує екс-голова обласної ради.  Дехто, хто готував звернення по арештах військових, навіть зрадів, – будуть підписи за проведення позачергової сесії. Однак партайгеноссе Порошенко не здатен зі своїми 27 депутатами у Львівській обласній раді зібрати 28 підписів. Ну, важко йому це зробити, бо походеньки з Зеленським на початку каденції ніхто йому не забув. Це ж не про «відновлення єдності у облраді» у фейсбуках тікточити. Та і яка притомна фракція дасть підписи за проведення позачергової сесії, якщо станом на 4 день «доленосної ініціативи» зібрано аж 16 підписів з 27 членів фракції», – написав Ганущин.

При цьому 20 лютого відбулася чергова сесія Львівської міської ради, на якій Андрій Садовий виступив зі зверненням до українського народу, в якому висловив беззастережну підтримку Володимиру Зеленському. «Я вважаю, що сьогодні ми маємо підтримати президента, незалежно від власної оцінки його діяльності. Це час, коли Україна має бути єдиною як ніколи — плече до плеча. Тільки українці мають право давати оцінку людям, яких обираємо! Тільки українці будуть вирішувати коли та за кого нам голосувати! Будьмо мудрими й не піддаваймося на провокації», – заявив мер Львова. При цьому жодної спроби депутатів міськради від ЄС внести в порядок денний звернення до Києва стосовно санкцій проти Порошенка на сесії не було.

Єдине, що в цій ситуації може потішити Петра Порошенка, так це той факт, що Офіс президента України все одно залишився незадоволений владою Львова та Львівської області, адже офіційно про підтримку Володимира Зеленського депутати не заявили. Тому Андрію Садовому та Максиму Козицькому поставили в приклад колег із сусіднього Закарпаття.

Справді, 20 лютого Закарпатська обласна та Ужгородська міська ради одноголосно ухвалили звернення щодо підтримки Зеленського, і закликали «весь цивілізований світ згуртуватися у боротьбі за Україну – за її незалежність, за її свободу, за її майбутнє як вільної та демократичної держави». Враховуючи те, що нині куратором регіонів в Офісі президента є колишній губернатор Закарпаття Віктор Микита, не виключено, що подібні звернення змусять ухвалити всі обласні та місцеві ради, в тому числі і у Львівській області.

У Рівному широко відзначили ювілей нацистського пропагандиста

На минулому тижні у Рівному відбулося чимало заходів з нагоди 120-річчя з дня народження Уласа Самчука, який в нинішній Україні вважається мало не видатним письменником. Проте найбільшими тиражами були надруковані його статті з прославленням Адольфа Гітлера та закликами до знищення євреїв. Опубліковано їх було на шпальтах газети «Волинь», яку в 1941-1943 роках видавала у Рівному нацистська окупаційна адміністрація, і яку редагував Самчук.

Власне, з німцями Улас Самчук був тісно пов’язаний ще з 1927 року, коли він дезертирував з польської армії, куди був призваний після гімназії, та втік до Німеччини. Там він познайомився з Германом Блюме, який прилаштував Самчука вільним слухачем в університет Бреслау (нині польський Вроцлав). Проте науки хлопцю були не під силу – бо після переїзду до Праги в 1929 році він не зміг закінчити навіть створеного емігрантами Українського вільного університету. Зате в Празі Улас вступив в ОУН, а в 1937 році навіть став одним з керівників культурної референтури цієї організації.

Саме на замовлення ОУН Улас Самчук написав роман «Марія» про голод 1932-1933 років (фантастичні сцени з нього в нинішній Україні цитуються як документальні, хоча жодної реальної інформації про ситуацію в Радянській Україні письменник не мав), а також трилогію «Волинь» – про становлення українського націоналіста. Проте не цурався Самчук і агітаційної роботи в масах – навесні 1939 року він брав участь в спробі ОУН створити маріонеткову «Карпатську Україну» на частині території нинішньої Закарпатської області.

Після початку Другої світової війни та окупації Польщі Улас Самчук переїхав до Кракова, де розпочав активну співпрацю з нацистами. В їхньому обозі влітку 1941 року він прибув до Рівного, де був призначений головним редактором газети «Волинь». Самчук мав прямий вихід на керівництво окупаційної адміністрації, адже його старий знайомий Герман Блюме був начальником цивільної поліції «Райхскомісаріату Україна» з центром у Рівному.

Самчук служив нацистам вірою і правдою, про що свідчать його статті у «Волині». Так, про масове вбивство євреїв Києва у Бабиному Яру ця газета писала так: «29 вересня у Києві був великий день. Німецька влада, йдучи назустріч палким побажанням українців, наказала всім *идам, яких у Києві ще залишилося близько 150.000, покинути столицю». Загалом «Волинь» надрукувала 318 антиєврейських статей.

В епітетах Самчук не стримувався: «єврейські шимпанзе», «орди *идокомуни», «*идівський більшовизм». Про Голокост же Самчук писав так: «Зараз культура *идів повільно, але чітко всмоктується в нутро землі, і настане час, коли про неї не буде згадки»… В ці самі дні у Рівному було знищено понад 30 тисяч місцевих євреїв, з яких понад 6 тисяч дітей.

Самчук також написав велику статтю на честь свого кумира Адольфа Гітлера. У ній автор звинуватив «світове єврейство» у занепаді Німеччини після Першої світової і передбачив, що «знищення та викорінення *идівства буде закінчено так само успішно, як і успішно проходили інші бойові завдання армії Адольфа Гітлера». Нацисти свого служку не забули, евакуювали в Німеччину, звідки Самчук вже після війни спокійно виїхав до Канади, де й прожив до 1987 року.

І ось цей персонаж, якого в Україні почали прославляти ще в часи Віктора Ющенка, на минулому тижні в Рівному не сходив з екранів місцевих телеканалів та шпальт газет. 17 лютого у Рівненській обласній бібліотеці відбулася презентація вперше виданого автобіографічного роману Уласа Самчука «На краю часу». Він розповідає про празький період його життя, прототипами персонажів стали реальні особи з середовища української еміграції та ОУН.

В день народження Самчука, 20 лютого, керівництво Рівненської ОВА та Рівненської міськради поклали квіти до пам’ятника письменникові в центрі міста. Того ж дня у Рівненському будинку вчених було вручено міську літературну премію імені Самчука, її лауреаткою стала поетеса та перекладачка Валентина Лютіч. Премію вручив особисто виконувач обов’язків міського голови Рівного Віктор Шакирзян.

А 21 лютого в Рівненському обласному академічному українському музично-драматичному театрі було представлено книгу листів Уласа Самчука до діячів української еміграції, видану за сприяння Рівненських обласної ради та ОВА. Головною метою останнього заходу було повернення творів Самчука до шкільної програми, звідки їх виключили за влади Віктора Януковича.

Цілком можливо, що це невдовзі станеться, хоча у привітанні Володимира Зеленського з новим 2020 роком тези Самчука з його нацистської статті «Народ чи чернь?» були повернуті на 180 градусів. «Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книги читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін», – писав Самчук у 1941 році, закликаючи до знищення всього російського. Спічрайтери Зеленського у 2020-му, навпаки, вважали, що «яка різниця, як називається вулиця, якщо вона добре освітлена і заасфальтована». Проте нині фронтмен київської влади куди ближчий до нацистського пропагандиста, ніж якихось п’ять років тому.