Західна Україна за минулий тиждень: Примусова хвилина мовчання на Львівщині та цигани проти угорців на Закарпатті
Якщо раніше у Львівській області водіїв під час хвилини мовчання зупиняли активісти з плакатами, то тепер за рішенням влади це робитимуть поліцейські, від «нагадувань» яких відмахнутися не вдасться.
На Львівщині дозволили «кошмарити» водіїв у хвилину мовчання
У Львівській області запроваджують примусову зупинку транспорту під час щоденної хвилини мовчання у пам’ять за загиблими військовими. Відповідне рішення у п’ятницю, 14 лютого, ухвалила Рада оборони області. Воно стосується усіх транспортних засобів, окрім екстрених служб.
Як повідомив начальник Львівської обласної військової адміністрації (ОВА) Максим Козицький, щоранку о 9:00 поліцейські нагадуватимуть водіям про необхідність зупинки. Усі транспортні засоби в населених пунктах призупинятимуть рух на хвилину, за винятком автомобілів екстрених служб.
«Така ініціатива є важливою частиною вшанування пам’яті загиблих у війні. Загальнонаціональну хвилину мовчання в Україні запровадив президент Володимир Зеленський у березні 2022 року. На Львівщині зупинку транспорту під час хвилини мовчання популяризувала громадська ініціатива «Вшануй», ідейною натхненницею якої була полегла героїня, госпітальєрка і журналістка Ірина Цибух», – написав Максим Козицький у своєму телеграм-каналі. На думку губернатора, «хвилина мовчання о 09:00 має стати щоденною традицією нашої вдячності й пам’яті перед загиблими».
Уродженка Львова Ірина Цибух, яка кілька років перед війною займалася насадженням української культури в Донецькій та Луганській областях, в кінці лютого 2022 року вступила на службу до так званого волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри». Варто відзначити, що цю створену «Правим сектором» структуру неодноразово обвинувачували у торгівлі органами загиблих українських військових.
У травні 2024 року Ірина Цибух загинула в Харківській області, і з того часу її мати, а також родичі і друзі інших полеглих військових із саморобними плакатами майже кожного ранку виходили на вулиці Львова і намагалися зупинити на них рух під приводом вшанування пам’яті загиблих. Це нерідко викликало конфлікти з водіями, яких пікетники обвинувачували в «неповазі до героїв». Особливе, практично садистське задоволення активісти з плакатами отримували, якщо водій виявлявся російськомовним, або номери на машині були зі східних областей України.
На початку минулого тижня депутат Львівської обласної ради від партії Петра Порошенка «Європейська солідарність» (ЄС), настоятель одного з храмів Православної церкви України (ПЦУ) Микола Біляк звернувся до губернатора «щодо технічного забезпечення хвилини мовчання у Львівській області». Він визнав, що «для українців, ритуал вшанування пам’яті наших військових і цивільних, які віддали життя у цій страшній війні, часто віддали життя за нас з вами, на жаль, не є досі загальноприйнятим і обов’язковим», і запропонував спонукати мешканців області до цього.
Зокрема, йшлося про використання трансляції звуку метронома щодня о 9:00 годині впродовж однієї хвилини через всі системи оповіщення цивільного захисту, які адмініструє Львівська ОВА, у муніципальних системах оповіщення, а також існуючих мобільних додатках. Козицький пішов простішим, але ефективнішим шляхом, адже сигнал оповіщення водії можуть проігнорувати, а от від «нагадування» поліцейського відмахнутися не вдасться. Звісно, штрафу за відмову зупинитися під час хвилини мовчання у правилах дорожнього руху немає, але привід для покарання водія поліцейські завжди знайдуть.
У згаданому рішенні Ради оборони Львівської області, яке може стати зразком і для інших областей Західної України, є цікавий політичний момент. Як відомо, «Європейська солідарність» в опозиції як на центральному рівні, так і у Львівській обласній раді. Чому ж губернатор так оперативно відгукнувся на звернення одного з депутатів від ЄС?
Вся справа у тому, що зараз низка його колег по фракції збирає підписи за скликання позачергової сесії облради, на якій вони хочуть розглянути два звернення до президента, уряду та парламенту України: стосовно арешту низки високопоставлених військових (зокрема, генерал-лейтенанта Артура Горбенка, колишнього командира 125-ї окремої бригади територіальної оборони, сформованої у березні 2022 року у Львові), та на захист екс-президента України та лідера ЄС Петра Порошенка, на якого рішенням РНБО накладено санкції.
Тож ніхто особливо не здивується, якщо підпису Миколи Біляка під відповідним поданням не виявиться. А в разі, якщо позачергова сесія Львівської обласної ради все ж відбудеться, то депутат Біляк за різкі звернення до центральної влади не проголосує. Ситуація в облраді нині така, що й один голос може вирішити питання. Крім того, натхненні плідною співпрацею отця Миколи з виконавчою владою, його шляхом можуть піти й інші депутати від партії п’ятого президента України.
На Закарпатті влада нацьковує циганів на угорців
В Закарпатській області першими до очікуваних виборів всіх рівнів почали готуватися місцеві угорці. Протягом минулого тижня відбулися звітно-виборчі збори місцевих організацій «Товариства угорської культури Закарпаття», всі члени якого також належать до Партії угорців України.
На них депутати та чиновники, етнічні угорці, закликали «не впадати у відчай, адже ситуація і протягом останніх 35 років загалом була непростою, і все ж удалося досягти значних результатів». За їх словами, необхідно й надалі захищати та підтримувати угорськомовну освіту в краї, а також проводити громадські заходи. Лідери закарпатських угорців підкреслювали: не виключено, що у 2025 році відбудуться вибори, і в цьому випадку угорські громади мають об’єднати свої сили.
Своєрідним підсумком цих зборів став відкритий лист, з яким 13 лютого голова «Товариства угорської культури Закарпаття» Василь Брензович звернувся до Володимира Зеленського та прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля «щодо відновлення прав угорської національної меншини (спільноти) України». Його опублікували чимало ЗМІ Закарпаття, хоча сам Брензович ще з кінця 2020 року переховується в Угорщині від переслідувань СБУ, яка звинувачує його у сепаратизмі.
У тексті звернення йдеться про те, що після обнадійливих обіцянок київської влади не було зроблено практичних кроків для їх імплементації в конкретних законодавчих актах. «З моменту внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів стосовно прав національних меншин (спільнот) у грудні 2023 року жодних інших нормативно-правових актів у цій сфері не було прийнято. Ба більше, відсутня навіть реєстрація відповідних законопроектів у Верховній Раді України. При цьому запропоновані депутатами зміни до закону «Про освіту», а Кабінетом міністрів – до імплементації «Європейської хартії регіональних або міноритарних мов», призведе до подальшого обмеження мовних прав національних меншин», – сказано в документі.
До нього також додана таблиця пропозицій змін до різноманітних законів на 10 сторінках. Крім того, угорці просять звернути увагу на важливе для їхньої спільноти «визнання й засудження репресій, здійснених радянською військовою адміністрацією проти угорців та німців Закарпаття під час Другої світової війни та в повоєнний період». «Проекти постанов з цього питання були зареєстровані у Верховній Раді України за поданням народних депутатів України 02.09.2014 року та 17.07.2015 року, однак не отримали подальшого розгляду», – йдеться у зверненні.
Реакції київських властей на нього наразі немає, зате відреагувала влада Закарпатської області, причому у досить специфічний спосіб. Вже наступного дня після оприлюднення листа за підписом Брензовича у підконтрольному Закарпатській ОВА виданні «Заголовок» з’явилося інтерв’ю з політичними лідерами циганської громади краю – депутатом Ужгородської міської ради Мирославом Горватом, депутатом Мукачівської міської ради Іваном Йонашем та військовослужбовцем Віктором Ільчаком.
Основним співрозмовником став Мирослав Горват, який з 2000 року очолює низку різноманітних циганських організацій, та працює на посаді заступника директора департаменту соціальної політики Ужгородської міськради, відповідаючи за циганські квартали міста. Звісно, журналіст не згадав про те, що в червні минулого року Мирослава Горвата затримали на хабарі у 1000 доларів, за який він обіцяв допомогти військовозобов’язаному одноплеміннику отримати документи для відстрочки від мобілізації.
«Я не розумію, чому для угорської спільноти влада організовує круглі столи, брифінги, завжди радиться та намагається з ними знайти спільні точки дотику. При тому, що Угорщина, яка часто фінансує й підтримує місцевих угорців, не дуже лояльно ставиться до України. А от ромів ігнорують. Якщо до повномасштабної війни нас не чули, то зараз і не бачать. Якщо і обговорюють «ромські» проблеми, то навіть ромів не запрошують. А ми на Закарпатті зараз чи не найбільша меншина. Чи, принаймні, одна з найбільших. Це – сумна тенденція», – заявив Горват.
«Ми, як меншина, можливо, якщо не перша, то друга в області точно. Майже 80 000 ромів було до повномасштабного вторгнення. Але нас все ще не чують і не розуміють», – продовжив депутат, хоча й визнав, що понад 10 тисяч його одноплемінників з 2022 року виїхали в країни Євросоюзу. Насправді 80 тисяч – це дуже завищена цифра, навіть якщо стільки циган і було зареєстровано на Закарпатті, то значна частина їх промишляла в сусідніх областях. Згадаймо хоча б скандал в Івано-Франківську, мер якого Руслан Марцінків мав проблеми із законом через вимогу «вивезти всіх циганів з міста».
Угорців же на Закарпатті досі понад 100 тисяч, і вони, на відміну від циганів, не вимагають від влади грошей чи інвестицій в інфраструктуру – лише права говорити та отримувати освіту рідною мовою. Більше того, угорці самі активно залучають в край кошти – як від офіційного Будапешту, так і від приватних організацій з Угорщини, тобто «купити» їх обіцянкою збудувати дорогу чи каналізацію, як циганів, просто неможливо.
Тому, схоже, влада Закарпаття пішла шляхом створення з циган лояльної та підконтрольної національної спільноти, яка в разі чергових інспекцій з Європи буде демонструвати успіхи у сфері дотримання прав меншин. А угорців завжди можна буде оголосити «агентами Москви» – як це зробив ще у 2017 році тодішній керівник СБУ Василь Грицак.