Західна Україна за минулий тиждень: Смертники підривають ТЦК, а у Львові готуються до виборів мера
Після кількох атак смертників на будівлі ТЦК у Сухопутних військах ЗСУ, яким формально підпорядковані ці установи, хочуть збити хвилю негативу «пряником» для мобілізованих та «батогом» для журналістів.
Смертники підірвали себе в ТЦК у двох областях регіону
У Рівному та Кам’янці-Подільському чоловіки мобілізаційного віку підірвали себе в приміщеннях Територіальних центрів комплектування (ТЦК). В обох випадках загинули лише смертники, хоча є поранені серед персоналу ТЦК – як військового, так і цивільного.
Перший вибух пролунав в суботу, 1 лютого, о 16:15 в будівлі Рівненського обласного ТЦК, що на вулиці Грабник. Вибухом були вибиті вікна в приміщенні, туди прибули три карети швидкої допомоги. Поліція перекрила рух для пішоходів, проте рух автомобільного транспорту вулицею продовжився.
За попередньою інформацією, одна людина загинула, ще шестеро отримали поранення, передала поліція Рівненської області. «Слідчо-оперативна група, працівники СБУ та інші екстрені служби працюють на місці події. Детальніша інформація згодом», – йшлося в повідомленні.
Протягом кількох днів жодної офіційної інформації про вибух не було. Так, 2 лютого речниця Управління СБУ Рівненської області Анна Свінціцька-Савчук зазначила, що наразі не може прокоментувати стан людей, які були поранені через вибух в ТЦК. Від коментарів також утрималася речниця обласного територіального центру комплектування Тетяна Камерістова. Вона лише зазначила, що наразі тривають слідчі дії.
3 лютого головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський повідомив, що внаслідок вибуху в Рівненському ТЦК один із поранених перебуває у важкому стані. Сирський наголосив, що розраховує «на повне і всебічне розслідування». Тоді ж стало відомо, що поранені вісім військових – співробітників ТЦК.
А в середу, 5 лютого, черговий смертник підірвав себе вже біля будівлі Кам’янець-Подільського районного ТЦК. Речниця Кам’янець-Подільського районного управління поліції Наталія Вінцарська повідомила ЗМІ, що інцидент трапився близько 12:20. За її словами, вибух стався біля входу до ТЦК, неподалік контрольно-пропускного пункту.
«Підривник загинув одразу, четверо людей травмовано – їх госпіталізували до лікарні. На місці події наразі працюють слідчі, кінологи та криміналісти, які перекрили частину дороги. Особу порушника та мотиви його вчинку встановлюють», – зазначила вона.
Серед постраждалих – двоє лікарів, військовослужбовець і жінка, яка є штатною працівницею ТЦК. Стан потерпілих був від важкого, але стабільного, до середнього та задовільного. Деякі з госпіталізованих мали осколкові поранення голови, рук і живота.
Міський голова Кам’янця-Подільського Михайло Посітко розповів подробиці інциденту. «Загибла людина передавала речі військовослужбовцю, який перебував на території ТЦК. Про чотирьох інших постраждалих відомо, що серед них двоє лікарів військово-лікарської комісії... Їхній стан середньої тяжкості, також постраждала одна перехожа та один військовий», – сказав мер міста в ефірі телемарафону.
Лише після цього в СБУ видали офіційну версію того, що відбулося у Рівному. За інформацією української спецслужби, підривником-смертником був 21-річний безробітний із Житомирщини, який шукав швидкий заробіток у Telegram-каналах. Там його нібито завербував представник російських спецслужб, який запропонував чоловіку гроші за виконане завдання.
«Зловмисник приїхав до Рівного із саморобним вибуховим пристроєм, який був захований у туристичному рюкзаку. Російські спецслужби мали віддалений доступ до вибухівки через мобільний телефон, ще один телефон із дистанційним управлінням житомирянин мав при собі, коли заходив до будівлі ТЦК. За допомогою камери телефону російські спецслужбісти побачили, коли їхній агент зайшов з вибухівкою до приміщення ТЦК, вони активували саморобну бомбу. Унаслідок вибуху хлопець помер на місці, а вісім військовослужбовців зазнали поранень», – було сказано у повідомленні СБУ 5 лютого.
Вибух в приміщенні ТЦК у Рівному СБУ кваліфікувала як терористичний акт, стосовно Кам’янця-Подільського офіційної інформації досі немає. При цьому у Сухопутних військах, яким формально підпорядковані всі ТЦК, намагаються збити хвилю негативу, обіцяючи «пряники» для мобілізованих та «батіг» для журналістів, які користуються «ворожими словами».
Щоб запобігти зловживанню працівниками ТЦК службовими повноваженнями, розроблять правила дотримання військовослужбовцями територіальних центрів комплектування певних норм, політик, правил поводження з військовозобов’язаними, повідомив 6 лютого начальник управління комунікацій командування Сухопутних військ ЗСУ Віталій Саранцев.
Він також заявив, що усі інциденти з працівниками ТЦК розслідуються, а висновки робляться. Натомість «ворог продовжує розбурхувати ситуацію». «Щодо терміну “бусифікація” – скажу чесно, я хотів би, щоб він узагалі зник із нашого лексикону. Тим паче що він також прийшов до нас саме завдяки інформаційній роботі ворога проти нас. Такі слова, як “бусифікація”, “людолови”, – це все елементи російської ІПСО. Як би це зараз не звучало, адже російська ІПСО вже стає мемом. Однак це все дуже легко входить у наше споживання», – визнав Саранцев.
Своєю чергою, народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський 6 лютого заявив, що найближчим часом планується значно посилити кримінальну відповідальність для співробітників ТЦК та ВЛК за порушення прав людини. За його словами, порушення прав працівниками ТЦК під час мобілізації та видача завідомо неправдивих висновків лікарями ВЛК будуть суворо каратися.
Нагадаю, що на початку січня «бусифікація» була оголошена словом 2024 року в Україні за версією Словника сучасної української мови та сленгу «Мислово». «Бусифікація» – це неологізм, що утворений шляхом поєднання власного іменника "бус" (в контексті мікроавтобусів, мінівенів) та суфікса "-фікація" латинського походження, що додається для утворення абстрактних іменників і означає "перетворення" або "процес перетворення". "Бусифікація" описує ситуації, коли представники ТЦК насильно забирають чоловіків мобілізаційного віку з вулиць та відвозять до військкоматів.
Козицький проти Садового. У Львові активно готуються до виборів
У середу, 5 лютого, виповнилось рівно п’ять років з того дня, коли Володимир Зеленський призначив Максима Козицького на посаду голови Львівської обласної держаної адміністрації (ОДА). Це перший керівник області часів незалежної України, який перебуває на посаді п’ять років.
З моменту створення Львівської ОДА у 1995 році її очолювали 18 осіб. До Максима Козицького найдовше обіймав посаду Олег Синютка – 4 роки й шість місяців (з 2014 по 2019 роки). Довше ніж два роки на посаді перебували Микола Горинь (1995-1997 роки), Степан Сенчук (1999-2001 роки), Петро Олійник (2005-2008 роки), Микола Кміть (2008-2010 роки) та Михайло Костюк (2011-2013 роки).
Ось уже понад два роки в області ходять вперті чутки про те, що Максим Козицький намагається перебратися до Києва – в Міністерство енергетики чи «Нафтогаз України». Ці плани начебто підтримує його батько, бізнесмен з енергетичного сектору Зиновій Козицький, який розраховує використати вплив центру для розширення та примноження сімейного бізнесу – групи компаній «Західнадрасервіс». В цю групу входить і фірма «Еко-Оптіма», з посади директора якої Максим Козицький і перейшов на пост губернатора.
Проте останнім часом таких розмов поменшало, натомість Максима Козицького стали вважати головним кандидатом від партії центральної влади (як би вона в результаті не називалася) на виборах мера Львова. У Офісі президента переконані, що лише діючий губернатор Львівської області зможе перемогти Андрія Садового, який займає пост міського голови Львова з 2006 року і планує балотуватися на наступний термін.
В якості своєрідної компенсації за київську посаду Офіс президента закрив очі на те, що коштом бюджету Львівської області було побудовано дорогу до приватного курортного комплексу у Східниці, співвласником якого є Зиновій Козицький. А якраз 5 лютого з’явилася інформація про те, що фірма «Еко-Оптіма» розпочала будівництво Сокальської вітрової електростанції, яка матиме потужність 40 МВт. Вартість будівництва становить 40 млн євро, при цьому кошти надасть державний «Ощадбанк» за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку.
Своєю чергою, Андрій Садовий активізував збір коштів на свою майбутню виборчу кампанію від львівських забудовників. Одним з таких є компанія «Авалон», якій мер дозволив звести ще одну багатоповерхівку на вулиці Тютюнників. В тому мікрорайоні вже зараз така щільна забудова, що там деколи на тротуарах людям важко розминутись, не те, що проїхати чи припаркувати авто. Коли мешканці дізналися про рішення міської влади, вони зібралися на протест, на який 7 лютого приїхав особисто Садовий. Він пообіцяв, що забудовник прокладе нову дорогу, розширить тротуари та створить парк для прогулянок – проте цього всього в проекті немає.
Не забуває градоначальник Львова і піаритися на темі допомоги військовим. Так, 7 лютого Андрій Садовий публічно звернувся до глави МВС України Ігоря Клименка з проханням пришвидшити передачу на фронт кількох десятків пікапів, які зберігаються на арешт-майданчиках у Львові. Сталося це після того, як на близьких до мера ресурсах з’явилося відео про ці майданчики. Садовий заявив, що вони не є комунальними, місто не має жодного відношення до арештованих автомобілів, і «перевів стрілки» на МВС.
Цікавою є ситуація з кандидатом у мери Львова від партії Петра Порошенка «Європейська солідарність» (ЄС). На минулих виборах ним був екс-губернатор Львівщини Олег Синютка, який нині очолює Львівську обласну організацію ЄС. Хоча у 2020 році Синютка з тріском програв Садовому, нині політик хоче взяти реванш за цю поразку. Проте в партії у нього є конкурент – один з депутатів-мажоритарників від області Микола Княжицький, який уже фактично веде передвиборчу кампанію. Наприклад, 3 лютого Княжицький з помпою передав кільком школам Львова комп’ютери з Тайваню для обладнання нових кабінетів інформатики. Сам Порошенко фактично підтримує конкуренцію між своїми однопартійцями, розраховуючи вибрати сильнішого перед самими виборами.
А про те, що до них у Львові таки готуються, свідчить не стільки активність кандидатів-важковаговиків, скільки реанімація політиків-спойлерів. Один з них, колишній депутат Львівських міської та обласної рад Володимир Гірняк, 5 лютого опублікував на близькому до Козицького порталі «Леополіс» блог з різкою критикою Садового. Як жартують львівські журналісти, тепер вибори точно будуть, і Гірняк буде на них безальтернативним кандидатом… на поразку.