Західна Україна в першу декаду року: Різдвяні свята за новим календарем та вулиці Ірини Фаріон

Впровадження нового церковного календаря йде зі змінним успіхом

Уже другий новорічно-різдвяний цикл свят Західна Україна зустрічає за новим церковним календарем. Підтримувані державою конфесії – Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ) сором’язливо називають його «новоюліанським» – хоча абсолютну більшість звичних церковних свят вони тепер відзначають за григоріанським календарем, разом з католиками.

Справедливості заради варто сказати, що вертепів 25-26 грудня 2024 року було трохи більше, ніж у 2023-му, коли новий календар лише запроваджували. Оскільки це формально церковне рішення було насамперед політичним, то найбільше старалися його втілити у Львові та інших містах Галичини. Проте з іншими обрядовими святкуваннями ситуація була не надто приємною для влади.

Наприклад, провалилося святкування «Маланки» у Чернівцях, яку раніше відзначали в ніч з 13 на 14 січня, напередодні «Старого Нового року» фактично у форматі карнавалу. Розкручений з 2011 року фестиваль «Буковинська Маланка» до пандемії коронавірусу збирав сотні колективів та десятки тисяч глядачів, але спроба його часткового відновлення 1 січня 2025 року була невдалою. Громадська організація «Кафедра Буковини» зібрала невеликий колектив у костюмах традиційних героїв «Маланки», який пройшов центральними вулицями та площами Чернівців, збираючи кошти на один з підрозділів ЗСУ. Особливого інтересу у публіки акція не викликала.

Трохи цікавіше було у великому буковинському селі Мамаївці, де «Маланку» відзначили 2 січня, тобто через два дні після дня Святої Меланії за новим календарем. Там біля будинку культури зійшлися кілька груп молоді у традиційних костюмах, які теж збирали гроші на ЗСУ. Як з’ясувалося, учасників мотивувала місцева влада.

А от у містечку Вашківці, де колись проходила найвідоміша та наймасовіша «Маланка» всієї Західної України (її ще називали «Переберія»), за новим календарем його не відзначали. Як розповіла журналістам місцева майстриня із виготовлення маланкарських масок Лідія Столяр, захід відбудеться у звичні протягом кількох століть дати – 13-14 січня.

«Люди звикли проводити Переберію за старим стилем, ще поки не пристосувалися до нового. Навіть хочемо просити міськраду, щоби залишила офіційну дату для Маланки 13-14 січня. Бо за новим стилем дійство припадає на 1 січня, а це незручно – на Новий рік переодягатися і маланкувати», – сказала майстриня.

«Переберія не буде дуже масштабною, без машин і інших атрибутів, які набули розмаху в останні роки перед війною. Просто люди переодягнуться і будуть ходити містом, по хатах. І то їх буде небагато, бо зараз не до того. Більшість чоловіків або на війні, або за кордоном. Хтось боїться ТЦК... Самі розумієте, які зараз часи», – відзначила Лідія Столяр.

Також не могли похвалитися масовістю заходи з нагоди Богоявлення (в народі Водохреща), які ПЦУ та УГКЦ провели 6 січня. Освячену в ріках воду парафіяни набирали, а от звичного для цього дня купання в ополонках майже не було. Наприклад, на спеціально підготовані рятувальниками місця на березі річки Прут в Чернівцях ніхто не прийшов. В якості масовки для преси на одному з них влаштували занурення військові з місцевої десантної бригади.

До речі, самі регіональні чиновники певною мірою тримали «дулю в кишені»: у Львівську обласну військову адміністрацію (ОВА) юні колядники з вертепом завітали 9 січня (за традицією, якраз на третій день Різдва колядують діти), а обласний фестиваль колядок та щедрівок «Колядує зима» за підтримки Чернівецької ОВА відбувся 10 січня.

Більше того, навіть Чернівецька єпархія ПЦУ провела театралізоване дійство «Непереможне Різдво» саме 7 січня – коли Різдво Христове відзначала лише де-факто заборонена Українська православна церква Московського патріархату. Варто відзначити, що в інформація про заходи цієї конфесії з’являється лише в соціальних мережах – місцевим ЗМІ про них писати заборонено. При цьому дуже багато людей в регіоні продовжують відзначати Різдво та інші свята зимового циклу за старим стилем.

На вулиці Фаріон – свято. Хоча й не для всіх

На початку 2025 року у Львові відбувся ще один святковий захід, хоча й не пов’язаний з Різдвом. 1 січня поблизу Львівської політехніки, де багато років працювала Ірина Фаріон, було відкрито вулицю її імені. Це викликало неоднозначну реакцію насамперед у самому навчальному закладі, звідки філолога-націоналістку та екс-депутата Верховної Ради від партії «Свобода» звільняли «за розпалювання ворожнечі». Нагадаю, восени 2023 року у Фаріон виник конфлікт з російськомовними військовими полку «Азов», а в липні минулого року її вбили неподалік від місця проживання.

Іменем Ірини Фаріон назвали одну з найкоротших вулиць біля Львівської політехніки. Вона має 133 метри і 10 будинків та знаходиться зовсім поруч з вишем. На перейменуванні вулиці Технічної на честь загиблої наполягала фракція «Свобода» у Львівській міській раді. Депутати наголошували, що увіковічнити пам’ять активістки потрібно поруч з навчальним закладом, де вона багато років працювала.

Ця вулиця вже кілька разів міняла назву: спочатку вона була Кляйновська бічна, на честь львівського підприємця Яна Кляйна. Пізніше її називали на честь Львівського політехнічного інституту – Технікерштрассе, Техніцка, а з 1945 року – Технічна. Вулиця проходить паралельно до вулиці імені українського вченого та екс-міністра освіти Івана Вакарчука. Його сина, лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука, Ірина Фаріон називала «паразитом та негідником» через звільнення з лав ЗСУ. Говорячи про музикантів Святослава Вакарчука та Віталія Козловського, Фаріон заявила, що вони мають «служити як і всі, а не співати під час війни».

Донька Ірини Фаріон, Софія Особа, назвала відкриття вулиці на честь своєї загиблої матері «фаріонізацією» України. «І знаєте, що найбільше надихає? Цією вулицею будуть ходити студенти, яких мама просто обожнювала і які цінували її. Тому ця вуличка й особлива для нас», – наголосила Софія.

При цьому викладач Львівської політехніки Оксана Микитюк, найближча подруга Ірини Фаріон, заявила, що її студенти в університеті не знають, ким була загибла.

«Переді мною була купа студентів і я запитала їх, хто така Ірина Фаріон? Що відповідають мені діти? Вона боролася за українську мову. Я питаю: а як вона боролася за українську мову? У відповідь я отримую повну тишу. Вони не вміють пояснити. Як викладач я хотіла б, щоб вони назвали можливу якусь її книгу, можливо якийсь проект, який вона вела. Студенти дивляться на мене, ніби я вимагаю від них пояснити щось невідоме... Ірина Фаріон це також науковець, але студенти не знають її праці», – розповіла Микитюк журналістам.

Своєю чергою, ректор Львівської політехніки Юрій Бобало зазначив, що перед тим, як перейменовувати вулицю, потрібно було запитати думку у людей, які проживають на ній. Також він додав, що вулицею Фаріон не ходить на роботу, а добирається до політехніки іншим маршрутом.

Символічно, що на церемонії відкриття вулиці Ірини Фаріон стався казус. Для відкриття таблички з назвою вулиці запросили доньку загиблої з внуками. Однак, коли діти тягнули за накидку, щоб та спала, цього не відбулося. Проблему вирішив один з дорослих, який виліз на цоколь будинку, щоб відчепити накидку. Щоб це зробити, знадобилася майже хвилина.

При цьому донька Ірини Фаріон використала відкриття вулиці у власних інтересах, заявивши до суду, що після церемонії їй та її дітям почали надходити погрози в соціальних мережах. В результаті суд Львова вирішив застосувати відносно Софії Особи та її двох дітей заходи безпеки у відповідності до закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» у вигляді особистої охорони, терміном на 2 місяці – до 02 березня 2025 року включно. Раніше охорону було надано лише самій дочці Фаріон, але якраз 1 січня цю охорону було знято.

До речі, 1 січня в регіоні з’явилася ще одна вулиця Ірини Фаріон – в Івано-Франківську. Раніше вона називалася Гвардійською. На відміну від Львова, ця вулиця розташована на околиці, зате має довжину 150 метрів. Як відомо, мер Івано-Франківська Руслан Марцінків був обраний за підтримки партії «Свобода».

На Закарпатті законсервували розробку нового родовища солі

Просування Закарпаття як єдиного виробника української солі замість втраченого солерудника в Бахмуті на Донбасі виявилося лише піар-ходом. Безкоштовна передача технічної солі в Одесу під час стихійного лиха, сіль у подарунок Володимиру Зеленському під час його поїздки на Закарпаття у травні 2023-го, інформація про початок видобутку солі – все це завершилося консервацією родовища. Відповідну заяву в інтерв’ю київській агенції «Укрінформ» зробив 9 січня начальник Закарпатської ОВА Мирослав Білецький.

«У нас дуже люблять ділити шкуру невбитого ведмедя. Хоча у випадку із Тереблянським родовищем говоримо таки про «вбитого ведмедя», бо до солі вони дійшли і поклади виявилися дуже великі. Ця сіль справді би закрила потреби держави, її там багато і вона хороша. Маю сказати, що шахта стоїть, вона суха. Тож немає загрози щодо повторення ситуації, як у Солотвині. Тобто із сіллю в Тереблі дійсно немає жодних проблем – є проблеми із власниками, які пересварилися, заблокували роботу один одного і зараз застрягли в судах. Наразі шахта законсервована», – розповів губернатор Закарпаття.

Він наголосив, що поклади солі на Теребовлянському родовищі могли б забезпечити потреби всієї України. «Разом із тим, ця історія поставила в залежність всю державу – тому що своєї солі у нас так і нема, ми далі возимо її з Єгипту чи інших країн за 2 тисячі кілометрів. Ми не маємо нових робочих місць та податків, не маємо розвитку. А могли б», – додав Білецький.

Нагадаємо, у серпні 2023 року президент Володимир Зеленський заявляв, що родовище солі на Закарпатті зможе забезпечити кухонною та технічною сіллю усю Україну. Тодішній губернатор Закарпаття Віктор Микита нині є заступником голови Офісу президента України, відповідальним за регіональну політику. Місцеві коментатори вважають що заява Білецького є підготовкою до націоналізації Тереблянського родовища солі.