Західна Україна за минулий тиждень: Приниження прем’єра Польщі у Львові та знущання над військовими у «бригаді коханок»
Прем’єр Польщі Дональд Туск після зустрічі з Володимиром Зеленським у Львові заявив, що конфлікт між Україною і Росією приніс «щось хороше» – солідарність і взаєморозуміння між поляками і українцями.
Зустріч Зеленського і Туска у Львові викликала скандал у Польщі
Візити Володимира Зеленського до Львова по дорозі на різноманітні європейські заходи стали вже своєрідною традицією, як і зустрічі з лідерами Польщі у цьому місті. Так, у січні 2023 року приймав у колишньому палаці графів Потоцьких у центрів Львова президента Польщі Анджея Дуду. А 17 грудня 2023 року в цій же будівлі, яка нині має статус офіційної резиденції президента України, Володимир Зеленський провів зустріч з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском.
Спільна прес-конференція Зеленського і Туска йшла за стандартним для подібних заходів сценарієм: спочатку перший дякував за підтримку з боку Польщі, а другий – запевняв, що ця підтримка продовжиться до перемоги над Росією, і закликав західних лідерів навіть не обговорювати варіант поразки України чи втрати нею територій. Проте і нинішній стан стосунків Києва та Варшави, і місце проведення зустрічі гарантували, що без обговорення історичних проблем не обійдеться.
Власне, на той момент польські націоналістичні ЗМІ та коментатори у соціальних мережах вже перемивали кісточки Тускові, який, на їхню думку, з недостатньою повагою відвідав польський Цвинтар Орлят на Личаківському кладовищі. А потім ще й поклав квіти на могили недавно загиблих українських військових – на тлі тисяч червоно-чорних прапорів Організації українських націоналістів (ОУН) та навіть кількох прапорів із символікою дивізії СС «Галичина».
Але українській стороні цього, вочевидь, видалося мало. Після того, як польський прем’єр заявив про «прогрес» у справі ексгумації жертв «Волинської різні» (етнічної чистки поляків у 1943-1944 роках), який насправді відсутній, журналістка української редакції Радіо Свобода поставила Дональду Туску вкрай провокаційне запитання: «Коли ми побачимо українські імена на українських могилах у Польщі? Чи знає сьогодні Польща, чого вона ще має вимагати від України, щоб питання Волинської трагедії нарешті залишилося в минулому й молитвах, а не в майбутньому? Бо всі українські президенти вибачалися перед поляками. Що ще варто знати українцям?»
Відповідаючи на нього, Туск теж використав українську пропагандистську формулу «Волинська трагедія», яка має підкреслити наявність жертв з обох боків (хоча поляків було вбито понад 100 тисяч, а українців в акціях помсти – лише кілька тисяч). «Жертв «Волинської трагедії» серед моїх предків немає, але я думаю, що всі в Польщі та Україні розуміють очевидне право людини ховати своїх близьких», – заявив прем’єр Польщі.
«Нехай ідуть до біса ті, хто в ситуації, в якій ми всі перебуваємо сьогодні, згадує історію, щоб знову сперечатися або воювати один з одним. Це було б непростимо. Якщо ця війна і події принесли щось добре, тому що вони принесли переважно зло, але якщо вони принесли щось хороше, то це те, що народилося між поляками та українцями під час цієї війни: солідарність і взаєморозуміння», – сказав глава польського уряду.
У відповідь екс-прем’єр Польщі Лєшек Міллер написав у соціальних мережах, що Дональд Туск не мав достатньо часу для прогулянки Львовом, щоб подивитися на 30-метровий пам’ятник Степана Бандери, пройтися вулицями засновника ОУН Євгена Коновальця та Героїв УПА, «організації, яка вбила 120 000 поляків на Волині та в Східній Галичині, переважно старих, жінок і дітей».
«Проте, як йдеться у повідомленні Офісу прем’єр-міністра, глава уряду знайшов кілька хвилин, щоб відвідати «історичну вулицю Мельника у Львові, яку нині реконструюють за польські гроші після руйнувань внаслідок російського ракетного обстрілу». Андрій Мельник був головою ОУН у 1938-1940 роках, а після розколу в 1940 році очолив фракцію Мельника. Як і інші діячі ОУН, Мельник вбачав поляків головною перешкодою на шляху до незалежності України», – відзначив Міллер.
Коментарі до заяв Туска з боку польських націоналістичних діячів були набагато жорсткішими. Крім того, політики з головної опозиційної політичної сили Польщі, консервативної партії «Право і Справедливість» (ПіС), використали ситуацію з метою реклами внесеного депутатами Сейму від ПіС законопроекту – про запровадження кримінального покарання за «пропаганду ОУН та УПА», такого ж, яке вже існує в Польщі для пропаганди нацизму та комунізму.
Своє чергою, Львівська обласна рада 19 грудня ухвалила звернення до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «щодо антиукраїнських законопроектів у Сеймі Польщі», в якому поляків названо «гнобителями та окупантами» Західної України.
«Фактично – це спроби низки польських політичних діячів заперечити право на нашу національно-визвольну боротьбу, а відповідальність за жертви перекласти з гнобителя та окупанта на окупований народ… Для кожного зі свідомих українців УПА – єдина організована збройна сила, яка за відсутності Української держави стала на захист українців супроти насильства і терору німецького, совєтського та польського окупаційних режимів. Нині значна частина українських воїнів, які захищають від московської агресії не лише східноукраїнські землі, але й цивілізаційні межі Європи, вважають себе послідовниками ОУН-УПА», – сказано у зверненні.
Таким чином, самоприниження Туска у Львові не задовольнило українських націоналістів та роздратувало польських. Очевидно, що останні використають це в ході кампанії з виборів президента Польщі, яка офіційно стартує в січні 2025 року. Тим більше, що кандидатом від ПіС є Кароль Навроцький, директор Інституту національної пам’яті Польщі, організації, яка протягом десятиліть вимагає розпочати ексгумації польських могил на Волині.
Знущання над військовими в регіоні залишається без покарання
Під час згаданих вище відвідин Львова 17 грудня Володимир Зеленський теж вшануванні полеглих воїнів на Личаківському цвинтарі. Журналісти звернули увагу, що його супроводжував начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал Павло Ткачук, якого Міністерство оборони обіцяло звільнити ще 6 грудня за численні порушення в академії.
Врешті-решт, міністр оборони України Рустем Умєров 18 грудня звільнив Павла Ткачука з посади начальника академії. При цьому на службі залишаються його підлеглі, які знущалися над курсантами, жорстоко били їх і т.п. Хоча всі ці факти було оприлюднено на слідчій комісії Верховної Ради, досі немає жодної інформації про оголошення офіцерам підозр чи обвинувачень.
Аналогічна ситуація склалася і в 211-й понтонно-мостовій бригаді ЗСУ, яка дислокується в Тернопільській області. 16 грудня київське видання «Українська правда» (УП) оприлюднило розслідування, в якому йдеться про знущання над військовими цього підрозділу. Проте командира бригади наразі підозрюють лише у зловживаннях, пов’язаних із залученням підлеглих до будівництва його приватної вілли.
Про знущання над військовими в бригаді вперше стало відомо під час службових перевірок, що тривали з весни 2024-го. Але, за даними УП, замість справедливо покарати винних, майже всіх залучених до внутрішніх розслідувань, включно з постраждалими й офіцерами, які служили на Тернопільщині, командування бригади перевело в піхотні частини на лінію бойового зіткнення – тобто фактично на смерть.
Один із ротних на умовах анонімності розповів УП, що підрозділ створювали військові, більшість із яких раніше разом служили в інженерному батальйоні 128-ої гірсько-штурмової бригади. Зокрема, командир бригади – полковник Олег Побережнюк. Його дружина станом на 2023 рік працювала в Кам'янець-Подільському ТЦК.
«Пізніше в полк підтягнулися люди з Кам'янець-Подільського, багато з них закінчували місцевий військовий інженерний інститут. Побережнюк – один із випускників цього вишу. Тобто сформувалося коло людей, які мали давні дружні або родинні стосунки, або служили разом», – розповів військовий. За його словами, у бригаді є «чоловіки і дружини, батьки і сини, куми, далекі родичі, коханки, друзі, однокласники, сусіди і всі інші, кого можливо притягнути зі свого оточення».
В основному знущаннями над бійцями займався син начштабу бригади Пастуха і похресник комбрига Побережнюка – Владислав Пастух, який був командиром одного зі взводів. «Малий Пастух погрожував тим, що його батя – начальник штабу, а хрещений – комбриг, які можуть перевести військових у піхоту, де їх одразу кинуть "на м'ясо". За рахунок цих погроз йому вдавалося вимагати у хлопців гроші», – розповів на умовах анонімності інший співрозмовник УП серед сержантів.
«Я, …, перебуваючи на ротації у Дніпропетровській та Донецькій областях, вживав алкогольні напої, за що був неодноразово покараний ст. лейтенантом Пастухом Владиславом Валерійовичем фінансово та фізично із застосуванням до мене грубої фізичної сили. Також мене прив'язували до дерев'яного хреста і фізично знущалися наді мною», – йдеться в одній із заяв від постраждалого військового. Після цієї історії Пастуха-молодшого перевели на службу в іншу частину, а його батько всього лише виплатив кошти постраждалим військовим та штраф у 34 тисячі гривень, залишившись на службі.
Незважаючи на це, 1 листопада 2024 року Володимир Зеленський нагородив командира 211-ої понтонно-мостової бригади Олега Побережнюка орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку». А під час урочистих заходів у День ЗСУ Зеленський особисто вручив Побережнюку бойовий прапор бригади.
Можливо, саме тому відстороненому від командування бригадою полковнику Олегу Побережнюку оголосили підозру лише у зловживанні службовим становищем, яке виявилося у… залученні підлеглих військовослужбовців до будівництва власної вілли на березі Дністра на Хмельниччині.
Слідство, яке веде поліція, встановило, що восени 2023 року комбриг залучив чотирьох підлеглих до будівельних робіт замість служби в зонах бойових дій – хоча вони отримали зарплату та бойові виплати на загальну суму майже мільйон гривень. При цьому в Державному бюро розслідувань, яке має займатися військовими злочинами, знущально заявили, що не отримували жодних матеріалів щодо знущань ні від офіційних осіб, ні від бійців бригади.
Тому не дивно, що Олег Побережнюк, якому 19 грудня Тернопільський міськрайонний суд обрав запобіжний захід – перебування під вартою 2 місяці з правом внесення застави розміром 908 тисяч 400 гривень, вже наступного дня опинився на волі. Хто вніс заставу, і яке джерело походження коштів – наразі невідомо. Ніхто не здивується, якщо їх просто зібрали з військовослужбовців бригади.