Україна зупиняє роботу АЕС та наближається до енергетичного колапсу (ДОКУМЕНТ)

Російські обстріли енергетичної інфраструктури України стали регулярним, особливо гучно вибухи почали лунати напередодні зими. Але якщо раніше противник цілився переважно в теплові та гідроелектростанції, то тепер вирішив бити по атомній енергетиці, щоб перед ймовірними мирними переговорами мати вигіднішу переговорну позицію. Ці атаки посилили і так плачевний стан українських АЕС, більшість атомних енергоблоків яких досягли граничного терміну експлуатації. За таких непростих умов керівництво державного підприємства «Енергоатом» зробило складний вибір. У розпорядженні нашої редакції опинився лист, у якому голова цієї компанії просить Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) направити в Україну додаткових спостерігачів у зв’язку із запланованою зупинкою всіх реакторів. Ми вирішили з’ясувати, як таке рішення позначиться на економіці країни та простих громадянах.

Смеркання мирного атому

Нині Україна використовує потужності трьох атомних електростанцій: Рівненської, Хмельницької та Південно-Української АЕС. Ще два об'єкти – Чорнобильська та Запорізька АЕС – енергію країні не дають. У першому випадку – через сумнозвісну аварію, у другому – через російську окупацію. Але й те, що залишилося у розпорядженні влади, не здатне працювати на повну силу. Так, у ході атаки 17 листопада 2024 року, коли Росія застосувала 120 ракет та 90 дронів, постраждали ключові підстанції «Енергоатому».

Цю інформацію підтвердили у МАГАТЕ. За словами агентства, кілька електропідстанцій, від яких залежать три АЕС України, зазнали сильних пошкоджень під час цих ударів. Справа в тому, що АЕС потребують надійного підключення до мережі – як для передачі електрики, що виробляється ними, так і для отримання енергії ззовні для охолодження реакторів. У МАГАТЕ назвали цей фактор однією з основних проблем у галузі ядерної безпеки України.

«Енергетична інфраструктура країни вкрай вразлива, що безпосередньо впливає на ядерну безпеку та захист», – заявив генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі.

Так, армія ворога не стріляє безпосередньо по реакторах. Але річ у тому, що обстріли електропідстанцій призводять до позапланових змін режиму роботи ядерних реакторів. У свою чергу, це перевантажує обладнання АЕС, реактори та ядерне паливо використовуються нераціонально, а випадки відмов апаратури попереджувати вже не виходить. Це схоже на виснаження боксера на рингу, який невдовзі може впасти від втоми.

Якщо Росія створила воєнну загрозу для українських АЕС нещодавно, то проблема деградації всієї їхньої інфраструктури існує багато років. На даний момент в Україні експлуатуються 9 реакторів. Майже всі вони споруджені ще в радянські часи, а термін їхньої експлуатації неодноразово продовжувався. Більш ніж на 90% працездатність вузлів та агрегатів АЕС забезпечувалась у рамках співпраці зі східним сусідом. Проте після 2014 року взаємодію з «Росатомом» з цього та багатьох інших напрямків згорнули. На даний момент знос основного обладнання досяг критичних значень.

Проблеми, що виникали, намагалися вирішувати за допомогою підручних засобів. Наприклад, на Запорізькій АЕС українські атомники робили ремонт самотужки, часом їм доводилося просто викручуватися. Після кустарного обслуговування термін експлуатації другого енергоблоку ЗАЕС у 2016 році продовжили на 10 років, що вже тоді викликало багато запитань. Але навіть з такою сміливою натяжкою цей період закінчиться за кілька років. Вік АЕС, які залишилися в розпорядженні України, можна порівняти з окупованою станцією в Запорізькій області, тож ситуація аналогічна.

Місце росіян у нашій країні вирішили зайняти американці із компанії Westinghouse. Однак краще від цього не стало. У радянські енергоблоки намагалися вставляти тепловиділяючі елементи американського виробництва, що стало великим та небезпечним експериментом. У 2016 році Forbes повідомляв, що в реакторі третього енергоблоку Південно-Української АЕС відбулася розгерметизація касет з ядерним паливом. Але навіть аварія не стала приводом для припинення співпраці з американцями. Навпаки, вона лише посилилася в напрямку забезпечення ресурсами. Проте, хоча нині ядерне паливо від «Росатому» відпрацьоване на 75%, Westinghouse так і не змогла налагодити свої поставки для України в потрібних обсягах.

Запит на ліквідацію

Всі ці проблеми підштовхнули владу країни до непростого рішення. Ми публікуємо ексклюзив – текст листа, який Національна атомна енергогенеруюча компанія (НАЕК) «Енергоатом» направила на адресу голови МАГАТЕ Гроссі. Українська сторона у ньому визнає той факт, що російські атаки привели ядерну інфраструктуру до вразливого стану, і сьогодні існує реальна загроза ядерній безпеці.

«У зв’язку з цим планується повністю зупинити Хмельницьку, Рівненську та Південно-Українську атомні електростанції. Інформуємо Вас про те, що 9 реакторів, які працюють на цих станціях, мають знижену потужність. Один реактор на Рівненській АЕС також було відключено від мережі. Просимо направити додаткових спостерігачів на об’єкти критичної інфраструктури в Україні не пізніше 23 грудня 2024 року», – йдеться у тексті листа за підписом генерального директора «Енергоатому» Петра Котіна.

Причини такого рішення українська сторона не стала уточнювати в цьому зверненні, однак у МАГАТЕ і так чудово знають про них. Гроссі сам неодноразово заявляв про масштабні руйнування магістралей та підстанцій, пов’язаних з АЕС. Як повідомляють українські ЗМІ, забезпечувати станції живленням стає все складніше, а всі новини про чергові ремонтні роботи на реакторах можуть бути лише прикриттям для того, щоб не говорити про реальні наслідки російських атак для енергетики.

Тепер же стає очевидно, що атомної спадщини Київ вирішив позбутися, але чи так просто це зробити? Опитані нами експерти єдині в думці, що просто відключити реактор на АЕС не можна, оскільки після зупинки ланцюгової ядерної реакції в паливі залишаються короткоживучі ізотопи, які й далі розпадаються та виділяють тепло. Таким чином, доведеться чекати, поки паливо відпрацює повністю. Процес може затягнутися на роки, і весь цей час техніку потрібно буде обслуговувати та охолоджувати. Зняття з експлуатації енергоблоку також передбачає проведення знезараження, розбирання та захоронення залишків.

Але за технічною стороною ховається ще й економічна. У незалежної України відсутній практичний досвід зупинення працюючих АЕС. Тому варто глянути на практики сусідніх країн, щоб оцінити масштаби можливих витрат. Словаччина та Німеччина розпочали їх ліквідацію у 1995-му та 2016-му роках відповідно. Щоб безпечно вивести з експлуатації два енергоблоки ВВЕР-440 на словацькій АЕС «Богуниці», знадобилося близько 1,2 млрд євро на блок, а на німецькій АЕС «Грайфсвальд» – 1,32 млрд євро на блок. При цьому у Словаччині процес закриття триватиме до 2027 року, а гроші на роботи роками збирали у спеціальному фонді.

Що ж до України, то за найскромнішими підрахунками зняття з експлуатації всіх енергоблоків атомних електростанцій країни коштуватиме 800 млрд грн. І це не рахуючи можливого падіння курсу національної валюти. Очевидно, що таких коштів Україна не має, і без європейської фінансової допомоги вона не впорається.

Але хто буде готовий відправити гроші туди, де вони можуть безслідно розчинитись? Про масштаби корупції, яка заразила атомний сектор, знає кожен українець. Саме вона довела інфраструктуру АЕС країни до нинішнього патового стану і, швидше за все, із задоволенням поглине гроші, виділені на зупинку реакторів. Так, лише з початку повномасштабного вторгнення НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура розслідували десятки проваджень, пов’язаних із «Енергоатомом». Найгучніша сума – 500 мільйонів гривень у справі про тендерні зловживання під час закупівлі програмного забезпечення. Режим секретності та закритості інформації про плани та роботу НАЕК лише допомагає чиновникам наживатися на деградуючій сфері атомної енергетики країни.

Сценарії майбутнього

Наразі три атомні електростанції на підконтрольній Києву території покривають 55% споживаної електроенергії в країні. Неважко уявити, що відключення всіх АЕС стане початком масштабної енергетичної кризи. Частіші планові відключення світла, зростання вартості плати за електрику для простих громадян та промисловості – реалії найближчого майбутнього.

На жаль для людей, які живуть в Україні, після завершення війни відіграти ситуацію назад навряд чи вдасться, і про дешеві плоди мирного атома можна буде забути. Про низку причин ми вже згадували: це зношеність радянської інфраструктури, неякісне технічне обслуговування станцій, а також корупція, що розрослася у стінах «Енергоатому». Одна справа – зупиняти роботу на відносно свіжих АЕС у Німеччині та Словаччині, а інша – мати справу з українськими станціями, які перепрацювали всі мислимі терміни. Фахівцям доведеться мати справу зі зносом корпусів реакторів, накопиченням дефектів парогенераторів, руйнуванням теплообмінників.

Варто також додати, що Україна не має досвіду масової зупинки реакторів. Якщо експерти з МАГАТЕ не врахують усіх ризиків, це може призвести до аварійного зупинення з відмовою периферійного обладнання. А отже аварія, подібна до катастрофи на Чорнобильській АЕС, знову повториться, проте вже з масштабним забрудненням центральних і західних регіонів України, а також території європейських сусідів.

Якщо реактори все ж будуть успішно зупинені, то повернення їх в експлуатацію в майбутньому зіткнеться з протидією з боку країн Євросоюзу, стати членом якого Україна намагається вже багато років. ЄС давно взяв курс на відмову від ядерної енергетики на користь більш екологічних технологій. Навіть такий економічний локомотив Євросоюзу, як Німеччина, у 2023 році відключила від мережі останні три АЕС, і оголосила еру атомної енергетики для країни закритою.

Бельгія та Іспанія теж проводять довгострокову політику щодо відмови від ядерної енергетики, а прийняту в ЄС Литву змусили закрити Ігналінську АЕС ще 2009 року. Швидше за все, відновити роботу атомних електростанцій Україні в процесі євроінтеграції просто не дадуть.

Токсичні платіжки

На тлі цих планів не виглядає дивною інформація в ЗМІ про те, що у 2025 році тарифи на електроенергію для населення України зростуть на 50-75%. Влада країни, в якій щоденні відключення електрики стали нормою, розуміє всі ризики згортання атомної програми та готує громадян до нової реальності, в якій платити за електроенергію потрібно буде більше, а користуватися нею – менше.

В перші десятиліття незалежності АЕС допомогли Україні вистояти в умовах перебудови економіки, та зберегти рівень життя людей на гідному рівні. Але зараз країна привела себе в стан цугцвангу, коли кожна дія веде лише до погіршення позицій. Лагодити інфраструктуру вже пізно, будувати нові реактори – довго і дорого, втім, як і зупиняти роботу АЕС. Наразі основну частину бюджету з’їдає війна, а після її завершення потрібно буде забезпечувати людей житлом, яке зруйнував агресор. Виходячи з цього, очевидно, що мирний атом покидає Україну назавжди. Залишається сподіватися, що йому на зміну у вигляді боєголовки не прийде атом войовничий.