Поляки, поляки, поляки...
Поляки позиціонують себе, як найбільшу жертву Другої світової війни. Особливо, коли заходить мова про українців, то вони зразу починають говорити про Волинь.
Зараз там загострення, бо вибори на носі. Ну і де ж дістати таких бажаних політичних балів на рівному місці? Треба говорити про Волинь. От вони й свого добилися. Вчора міністр МЗС України заявив, що буде дозволена ексгумація жертв "Волинської трагедії". Ніхто вже й не пам'ятає, чому був накладений мораторій на неї*.
От цікаво, а чи знаєте Ви, що одним із перших зробили поляки у листопаді 1918 року, коли захопили Львів?
Ні, Ви не помилилися саме єврейський погром (!!!) і спалили кілька синагог. Саме тому у Першій польсько-українській війні багато єврейських військових входило до Галицької Армії. Був навіть окремий батальйон "Пробоєвий жидівський курінь".
А Чи знаєте Ви, що поляки у вищезгаданій війні окупували Східну Галичину, так, саме окупували. І це слово йшло у більшості наказів тогочасних польських командирів.
Яке вони мали на неї право? - Та ніякого!
Утворена ЗУНР у 1918 році охоплювала близько 70 тис. кв. км. території з населенням 6 млн (у тому числі 71% українців, 14% поляків, 13% євреї, 2% угорців, румунів та інші.) Тобто євреї могли претендувати на створення тут своєї країни, так само як поляки. Але ж, вибачте - 71% українці (!!!). То може то таки їхня земля і їхня держава там мала бути?
А тепер уявіть на хвильку, що зараз, саме зараз окупували ту територію, де Ви живете. На землі заселили найкращих військових, котрі боролися з Вами, Вас називають бидлом, Вашу мову, традиції і культуру забороняють. А з дітей Ваших згущаються... Мені не хочеться навіть про таке думати, але так було у Східній Галичині у міжвоєнний період.
А чи знаєте Ви, що антисемітизм у міжвоєнній Польщі сягав апогею? Купа мітингів й лозунгів та таке інше.
А чи знаєте Ви, як поляки хотіли знищити українців у міжвоєнний період? Так-так, саме знищити. І той самий міністр МВС Броніслав Пєрацький був дотичний до плану остаточної асиміляції українців у Польщі. Ну от його ОУН і грохнула.
Окрім того, поляки у мирний час вводили війська в Східну Галичину. Для чого? Та бо українці не хотіли жити так. От їм і треба було привід, щоб провести пацифікацію. Придумали нібито ОУН проводила "саботажну акцію", котрої ніколи не було. Ну може спалили 10-15 копиць сіна на всю Галичину і Волинь, і на тому все. Але це роздули і ввели в Галичину війська, понищили все, що хоч трошки було українським, і організували арешти близько 2 000 осіб, та понад 5 000 обшуків.
А чи знаєте Ви, як поляки викорінювали українську мову? Так, не Валуєв і Олександр ІІ (ці то звісно, але в ХІХ ст.), а поляки, і зокрема куратор Собінський. На Волині із 442 українських шкіл станом на 1923 рік, допоки Рада амбасадорів Антанти не віддала Східну Галичину і Волинь Польщі, у 1927 році - було аж 2 (!!!) українські школи. А керував усім цим дійством куратор освіти Собінський. За це УВО, а зокрема Шухевич і Підгайний його вбили. І добре зробили.
А чи знали Ви, що Польща 30-х років була ближча до нацистів і фашистів, ніж до західноєвропейської демократії?
Як думаєте, хто розділяв Чехословаччину після Мюнхенської угоди та Віденського арбітражу. Так, Третій Райх, Угорщина і - Польща!!!
Як думаєте, що робить фюрер Третього Райху на якихось похоронах, де домовина накрита польським державним прапором. Ой, а це ж він і керівники із Райху на заупокійній за Пілсудським. Аж невдобно...
Цікаво, чого ж то вони на похорон до Євгена Коновальця не поїхали?. Не було жодного. Може через події у Варшаві у 1934 році?
А чи знаєте Ви, хто допомагав Угорщині нападати на Карпатську Україну, коли вона була ще автономною у складі ЧСР? Чи хто допомагав розстрілювати карпатських січовиків, коли ті відходили перевалами в Карпати. Поляки. І операція "Лом" була, і фотографії з перевалів є, і як з угорцями в засос цілуються також.
Найцікавіше, що у 1939-му році вони вирішили зробити із себе "зайчиків" і "котиків". Так Польщу розділили два тирани - Гітлер і Сталін, і нічого хорошого від цього не було. Але ви у міжвоєнній Європі не були найсвятішими, скоріше туди – ближче до чорного і дуже гарячого.
А потім була "Волинь" 1943-го. Хоча, ні. Стоп. Чому Волинь, і чому 1943-го? Адже почалася Друга польсько-українська війна не там і не тоді. І не в липні 1943-го, і не в Парослі на початку 1943-го. А на українських етнічних територіях, котрі зараз в складі Польщі. Почалась у 1942-му із нападів збройного польського підпілля на українських селян.
А потім почалася кровопролитна війна, у котрій і українська сторона, і польська сторона здійснювала злочини! Дві сторони!
Про українські злочини говорять всі. А тепер прочитайте фрагмент книжки польського підпільника Стефана Домбського:
"Одного разу, йдучи через село з "Твардим" та "Луісом", увійшли до будинку, де жили три дівчини. Під час розмови з'ясувалося, що одна з них – українка. Оскільки вона була молода і дуже гарна, "Твардий" вирішив, що кращою карою за її українське походження буде, якщо ми всі троє зґвалтуємо її.
Я був цією ідеєю неприємно здивований, але зробив кам'яне обличчя, бо нема нічого гіршого для 19-річного хлопця, ніж зізнатися, що "боїться задниці". Ніхто не протестував. Дівчину відвели до окремої кімнати, в якій першим з нею лишився як ініціатор капрал "Твардий". Вийшов до нас спітнілий через десять хвилин і "Луіс" зайняв його місце. Зрештою настала моя черга.
Увійшовши до спальні, застав бідну дівчину, що лежала голою на ліжку й істерично здригалася. Я почувався по-дурному, почав її шкодувати та не знав, що робити. Зрештою сів на краю ліжка та почав делікатно гладити її по довгому чорному, як оксамит, волоссю. Почав її просити, щоб перестала плакати, й навіть пробував її умовити, що може ще все добре закінчиться, хоч в глибині душі, знаючи вже добре "Твардого", знав, яким той кінець буде. Однак мені стало дуже прикро.
Дівчина була вродлива та ще така молода, що в житті, певно, нікому шкоди не зробила та мала таке само право на життя, як кожний з нас. Єдине, що мала невдачу народитися українкою – через це її доля була вже визначена.
Я занадто переймався своєю партизанською кар'єрою та своїм "патріотизмом", щоб тоді вийти й заявити "Твардому" прямо в очі, що ми робимо велике свинство, і що ту дівчину слід помилувати. Я мав те саме військове звання, що й "Твардий", тож про жодні накази мови не було. От тільки мій спосіб мислення тоді був таким простим… Вважав, що перша сходинка до героїзму – це бути твердим, як "Твардий". Дотримуючись цієї засади, не думав вцілому про порятунок дівчини.
Я не зґвалтував її третім, це правда, але головним чином тому, що ґвалтування не діяло на мене збуджуючи, а істеричний плач дівчини діяв на мене швидше депресивно. Збуривши собі волосся, "витираючи від поту" сухе чоло, вийшов до кімнати, де колеги розважалися розмовою з двома польками.
Підтвердив, що вже все зробив, і що віддаю дівчину на розсуд "Твардого", з легким, однак, натяком, щоб їй подарувати життя. "Твардий", хоч і глянув на мене, як на божевільного, несподівано погодився на це легко, але зазначив: "Ти, "Жбік", завжди маєш ідіотські ідеї".
Однак самим зґвалтуванням не закінчилось, і хоч "Твардий" подарував їй життя, але перед тим витягнув її голу на кухню та розігрівши до червоного кочергу, прикладав її до тіла дівчини, поки не з'являлися червоні смуги. І в такому стані, повністю голу, викинув бідну дівчину надвір. Ратуючи життя, по коліна в снігу, в тріскучий мороз, вона побігла до сусідів."
То як? Тільки українці – "людобуйци"?
Найцікавіше і найприкріше (з точки зору сьогодення) те, що українські і польські повстанці змогли у 1945 році здійснити спроби до об'єднання і перемир'я, мали навіть кілька спільних вдалих акцій проти совєтів. Їм всім було дуже непросто, вони мали ще дуже, дуже свіжі рани. Але таки зробили це.
Що ми маємо натомість сьогодні. Поляки далі позиціонують себе, як найбільшу жертву Другої світової війни. Особливо, коли заходить мова про українців, то вони зразу починають говорити про Волинь. Зараз там загострення, бо вибори на носі. Ну і де ж дістати таких бажаних політичних балів на рівному місці? Правильно, треба говорити про Волинь.
От вони й свого добилися. Вчора міністр МЗС України заявив, що буде дозволена ексгумація жертв "Волинської трагедії". Ніхто вже й не пам'ятає, чому був накладений мораторій на неї.
А я нагадаю. Бо поляки, із своїх націоналістичних переконань, і зокрема, за російські гроші знищили понад 15 могил та пам'ятників українцям на території Польщі (на деяких трафаретами писали – "Кати Волині і Донбасу"). Вимога України по зняттю мораторію була одна – відновіть могили і пам'ятники.
А що думаєте, відновили? НІТ! Довбали Україну і таки додовбали. Одні (українські політики) прийняли безхребетне рішення. Інші - українські ідіоти й ідіотки дуже цим тішаться.
Я за справедливість. Я написав те, що наболіло, бо до повномасштабного вторгнення мав час більше займатися цією темою. І написав, бо не міг не написати. Так, багато з тих, хто міг писати такі речі вже не з нами, а багато хто, коли я у цю хвилину таки маю пару хвилин написати ці рядки – воюють.
Висновків не буде майже. Єдине, читайте істориків, а не політичні заяви. У них для заробляння балів все чорно-біле. Насправді все має відтінки.
Джерело: "Історична правда" (проект пропагандистського сайту "Українська правда")
Автор - редактор "Історичної правди", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху (структура ОУН(б)), заступник директора Архіву СБУ (2014-2016).
* Довідка ЗУНР. Київська влада ніколи фактично не видавала дозволів на проведення пошукових та ексгумаційних робіт на Волині, а в 2017 році було запроваджено формальний мораторій на такі роботи. Умовою його зняття Український інститут національної пам'яті визначив встановлення пам'ятників на могилах бойовиків УПА на території Польщі. Зокрема, йдеться про могилу на горі Монастир, де поховано українців, на руках яких кров мирних поляків.