Закон про «особливі права поляків»: від економічної експансії Польщі до переходу під її повну юрисдикцію

За це проголосував 321 народний депутат, і така конституційна більшість дає підстави говорити, що відповідні зміни дещо пізніше можуть з’явитися і в Основному Законі України (чи вже Польсько-Українського Союзу?)

Варто відзначити, що документ було оперативно включено до порядку денного сесії та скорочено строки для реєстрації альтернативних законопроектів. Законопроект був визначений як невідкладний, і розглядався за скороченою процедурою. Як правило, за такою процедурою «під шумок» приймаються закони, які мають важливе значення для влади – і негативні наслідки для людей.

Українців заспокоюють тим, що закон має явно декларативний характер і підготований з метою застосування його у двосторонніх відносинах з Республікою Польща виключно в іміджевих цілях. Польща дійсно є країною, яка прийняла найбільшу кількість українських біженців в умовах воєнного стану та війни з Росією. Разом з тим, зворотного руху людських потоків з Польщі на Україну не спостерігається, тому реальна реалізація норм цього закону на перший погляд є сумнівною.

Додатковою підставою говорити про неможливість реалізації положень цього нормативно-правового акту є те, що додаткових коштів на забезпечення реалізації прав поляків на Україні не виділяється, фінансово-економічне обґрунтування законопроекту відсутнє, змін до закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» не передбачено.

Однак під виглядом жесту доброї волі, у відповідь на прийняття схожого закону – про соціальні гарантії для громадян України на території Республіки Польща – київська влада, схоже, підготувала українцям неприємний сюрприз. Адже крім декларативних положень, що дублюють права, гарантовані іноземцям ст. 26 Конституції України та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», законопроект містить також інші, досить  неоднозначні норми.

Зокрема, законопроект встановлює спрощену процедуру працевлаштування громадян Польщі в Україні – без дозволу на застосування праці іноземців, а також провадження поляками господарської діяльності на тих самих умовах, що і громадянами України. Дана норма забезпечує можливість створення підприємств, в тому числі сільськогосподарських. Крім того, на керівні посади може бути працевлаштовано громадян Польщі, без обмеження переліку професій та посад, – власне, без будь-яких обмежень.

Незважаючи на відсутність перспектив економічного розвитку в Україні в найближчі 18 місяців, згадана норма може забезпечити економічну експансію Польщі на терени України, і насамперед у сільському господарстві. В період дії відкритого ринку землі та низьких цін на українську ріллю в умовах війни, цей закон може призвести до нової колонізації поляками земель Західної України.

Більше того, ніхто особливо не здивується, якщо плодючі землі на Волині (Волинська і Рівненська області) та Галичині (Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області), які в 1918-1939 роках входили до складу Польщі, поляки отримають взагалі безкоштовно – в рамках так званої «реституції».

Законопроектом також передбачено працевлаштування в Україні наукових та науково-педагогічних працівників, а також лікарів і медичних сестер з польським громадянством. Варто звернути увагу, що сфера освіти і медицини є чи не найважливішими для будь-якої держави. Але норми про працевлаштування працівників освіти не містять вимоги про викладання українською мовою!

Тобто закон сприятиме подальшій полонізації українців і відтоку українських мізків у репродуктивному віці у сусідню державу. Очевидно, що польські науково-педагогічні працівники готуватимуть кадри насамперед для польських підприємств в Україні, а кращих випускників стимулюватимуть до переїзду в Польщі.

Логічним продовженням подібного законотворчого тренду в України буде надання можливості громадянам Польщі обіймати посади в органах влади, силових структурах та інших важливих сферах. Зрозуміло, що польські офіцери вже давно працюють на території України – як на фронті, так і в центральних структурах Збройних Сил, Національної Гвардії та Служби Безпеки України – але наразі це оформлюється індивідуально, таємними наказами в рамках військово-технічної співпраці двох країн. Новий же закон може призвести до того, що така практика стане масовою, а українське військо і спецслужби перетворяться на філії польських.

Таким чином, закон «Про встановлення правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України» в разі його остаточного ухвалення (а в цьому наразі ніхто не сумнівається) фактично покладе початок колонізації земель України польськими юридичними і фізичними особами та інтеграції громадян України у польську економіку без виїзду з рідних міст. В подальшому ж не виключений перехід України під повну юрисдикцію Польщі на всіх рівнях, насамперед у сфері оборони та безпеки.

На завершення хотів би зазначити, що раз уже київська влада під гаслами «боротьби за незалежну Україну» перетворює нашу державу у територію із зовнішнім керуванням, то варто вибрати іншого, багатшого і впливовішого керуючого. Для Польщі такими є США та Велика Британія – то чому Київ не може виконувати накази з Вашингтону та Лондону напряму, а не через посередництво Варшави?..