Українських «бабет» готують до відправки на війну

Колишній головнокомандувач ЗСУ, нині посол України у Туманному Альбіоні Валерій Залужний вважає, що Міноборони доведеться мобілізувати українських жінок, якщо для цього буде «необхідність». Варто відзначити, що в Британії, звідки на війну відправилася героїня Бріджіт Барто у фільмі «Бабета іде на війну», жінок не мобілізували навіть у найтяжчі дні Другої Світової війни.

Звісно, це лише кіно. Що ж, розглянемо реальні факти щодо ролі жінок у збройних формуваннях, в тому числі й українських. Отже, в Українській повстанській армії (УПА) було чимало жінок. Але в той період, в порівнянні з чоловіками, вони цінувалися менше в якості бойових одиниць, і зазвичай виконували ролі зв’язкових та санітарок.

Серед усіх армій антигітлерівської коаліції в Червоній армії чисельність жінок була найбільшою. За словами Катерини Кобченко, однієї з укладачок збірника «Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства», кількість жінок у лавах армії СРСР становила близько 800 000. При цьому, на відміну від УПА, жінки-червоноармійці в основному воювали нарівні з чоловіками.

Що стосується сучасності, то зазвичай згадують армію оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ). У ній близько 40% жінок на солдатських і сержантських посадах, і майже чверть – в офіцерському складі. Вперше мешканки Ізраїлю вирушили на війну добровільно в 1947 році, під час арабо-ізраїльського конфлікту. Але вже в 1949-му призов на військову службу в ЦАХАЛ став обов’язковим для громадянок Ізраїлю.

Це все добре, скажете ви, але Україна – самостійна держава вже понад три десятиріччя, то навіщо ж нам дивитися на досвід Ізраїлю і Радянського Союзу? Хоча президент Володимир Зеленський є етнічним євреєм, а його покійний дідусь був радянським полковником, але ж українці – не громадяни Ізраїлю чи СРСР. Яка ж ситуація з жінками в арміях наших партнерів, країн НАТО?

Для армій Північноатлантичного союзу гендерна рівність – не просто гасло. В армії США перші жінки-генерали з’явилися ще в 1970 році, а з 2016 року американкам стали доступні всі бойові посади. Велика Британія зняла обмеження на службу жінок в підрозділах так званого ближнього бою теж у 2016 році, а з 2018 року армія відкрила для жінок всі військові спеціальності у всіх видах військ. Проте в обох згаданих країнах армія контрактного, а не мобілізаційного формату.

За даними Міноборони України, у листопаді 2023 року жінки становили понад 7% від загальної чисельності ЗСУ. Станом на квітень 2024 року, у війську перебувало 65 000 жінок, писало тоді британське видання The Times. З них понад 47 000 були військовослужбовцями, а понад 5 000 жінок перебували безпосередньо на лінії зіткнення.

Незважаючи на прогрес гендерної ідеології, війна у масовому сприйнятті залишається «чоловічою роботою». Але криваве протистояння російській агресії трагічно знижує число українських чоловіків щогодини. Це величезні втрати, які неможливо компенсувати. Нині фізично здорових і молодих чоловіків, придатних для мобілізації, залишається все менше: хтось поїхав за кордон, хтось заброньований, хтось ховається. У свою чергу, 25-45-річних міцних жінок чимало. І багато з них варті двох, а то й трьох «бусифікованних» ТЦК чоловіків передпенсійного віку.

Експерти вважають, що число жінок у складі українських збройних формувань, в тому числі в офіцерському складі та на полі бою, неминуче зростатиме. Дії та заяви представників властей свідчать, що це  питання найближчим часом вирішиться.

«Україна повинна бути готова до мобілізації жінок в найближчі роки», – попереджала недавно радник з гендерних питань командувача Сухопутними військами країни Оксана Григор’єва. Якщо у війні не візьмуть участь всі українці, включаючи жінок і пенсіонерів, то Україна перестане існувати як держава, вважає офіцер ЗСУ Олександр Матяш. Про те, що до українського війська почнуть набирати жінок, якщо війна з Росією триватиме ще кілька років, говорив і журналіст Віталій Портников. І от тепер з подібним твердженням виступив і Валерій Залужний.

Українські демографи стверджують, що нині в країні досить молодих жінок, які могли б взяти в руки зброю або скласти гідну компанію офіцерському складу в штабах. Тим більше, що станом на початок 2024 року понад 4,5 мільйони громадян України повернулися до своїх домівок з-за кордону або з інших регіонів всередині країни, а близько 80% з них – жінки і діти.

Залишається лише сподіватися, що у цьому випадку власті не повторять помилок з «русифікацією», адже поки ще є час і можливості для створення системи якісного рекрутингу жінок до лав ЗСУ та інших збройних формувань Це не лише дозволить внести у наші збройні сили гендерне різноманіття, що стане ще одним кроком України до вступу в НАТО, але й реально підвищить боєздатність українського війська.