17 вересня виповнилося 85 років з початку «Польського походу» Червоної армії, внаслідок якого Волинь та Східну Галичину включили до складу Радянської України, про що не люблять згадувати в Києві та Львові.
Поширити / зберегти:Залізнична колія європейського форматує одним з фетишів постмайданної України: мовляв, замінимо широку «російську» колію в 1520 мм на «європейську», шириною 1435 мм, – і одразу життя буде як в Європі. Проте анонсовані проекти залізничного сполучення різних міст Західної України з Європою «вузькою» колією бажають кращого: відновлення колії європейського формату від Ужгорода до Чопа просувається дуже повільно, а побудова нової залізниці від кордону з Польщею до станції Скнилів поблизу аеропорту у Львові не просунулася далі проекту.
Проте навіть відновлені та готові до експлуатації ділянки «європейської» колії на польсько-українському кордоні можуть залишитися без потягів. Як повідомив 20 вересня голова громадської організації Linia102.ua Віктор Гальчинський, заплановане на грудень цього року відкриття локального міжнародного пасажирського сполучення «євроколією» за маршрутом Перемишль-Хирів-Заґуж, на яке Україна і Польща спільно витратили приблизно півтора мільярда гривень, опинилось під загрозою.
За словами Гальчинського, минулого тижня був запланований промоційний проїзд польського пасажирського потягу за маршрутом Перемишль-Нижанковичі-Хирів-Устрики Долішні-Заґуж, який мав бути реалізований польським перевізником SKPL. Нижанковичі та Хирів – це станції на території України, і лише через них можливе залізничне сполучення Перемишля з містом Заґуж.
Власне, цей маршрут, який діяв до 1994 за угодою між СРСР та Польською народною республікою і не вимагав від поляків проходження прикордонного контролю (бо не зупинявся на території України), і називався Linia102. У лютому 2024-го тодішній міністр інфраструктури України Олександр Кубраков заявив, що до кінця року маршрут буде відновлено, при цьому польський потяг зупинятиметься в Хирові та Нижанковичах, де відбуватиметься висадка і посадка пасажирів.
«Польський перевізник SKPL подав і погодив переїзд за повним маршрутом лінії 102 у польській номенклатурі потягу. На жаль, погоджений залізничними відомствами проїзд був скасований буквально за два дні через відмову головного коменданта Прикордонної служби Польщі. Цікаво, що в обґрунтуванні пан головний комендант послався на… статтю 9 чинної угоди між Україною та Польщею про пункти пропуску через державний кордон, яка дозволяє за спільним рішенням керівників прикордонних служб двох країн погоджувати перетин кордону поза чинними пунктами пропуску або ж здійснення іншого виду контролю на діючих пунктах пропуску без довготривалої процедури обміну нотами», – відзначив Гальчинський.
Львівські ЗМІ відзначають, що саме на цій підставі функціонує тимчасовий пункт пропуску для порожніх вантажівок «Нижанковичі – Мальховіце», в той час як новозбудований постійний перехід для легковиків та автобусів досі не відкритий, хоч мав працювати ще з весни 2024 року. Однак польська сторона не погоджується ні на організацію одноразових переїздів, ні тимчасового контролю потягів в рамках пункту пропуску «Нижанковичі – Мальховіце», хоча технічні можливості для цього є.
При цьому, як повідомило польське галузеве видання Rynek Kolejowy, на формально відкритому для оформлення пасажирів залізничному терміналі пункту пропуску «Смільниця – Кросьценко» досі не розпочалися роботи для його приведення у відповідність до поточних вимог. Водночас, за словами голови Linia102.ua, «Укрзалізниця» вже витратила приблизно 900 мільйонів гривень на реконструкцію колії 1435 міліметрів до контрольного пункту «Смільниця – Кросьценко».
«Українські прикордонники і митники працюють на території Польщі і саме вона має залізничний термінал. Від нього до лінії державного кордону в українських Нижанковичах – приблизно 42 кілометри. «Укрзалізниця» власними коштами ще в 2022 році відбудувала цю колію. Раніше вона була у непридатному стані, заросла травою. Все це було зроблене для того, щоб мати два додаткових виходи з України в Польщу. Також була проведена реконструкція вокзалів у Хирові, Добромилі та Нижанковичах, весь комплекс робіт був виконаний, все готово», – відзначив Віктор Гальчинський.
За його словами, раніше вже відбувся тестовий технічний заїзд польського поїзда з території Польщі через «Смільницю – Кросьценко». «Цей поїзд випробував європейську колію і підтвердив її високу якість і надійність по українській стороні. Вона була здана у 2022 році, а сьогодні у нас 2024-й, нічого міжнародного по ній не їздить. Оскільки часу залишається мало, є ризик, що термінал не буде готовий. Якщо ж регулярний поїзд навіть поїде, він буде суто комерційним. Влада Підкарпатського воєводства Польщі наразі відмовилась від попередньо озвучених планів бути замовником перевезень на польській частині маршруту», – відзначив Гальчинський.
Львівські коментатори впевнені, що блокування польською стороною запуску готового в технічному розумінні залізничного маршруту є наслідком погіршення стосунків між Польщею та Україною останнім часом. Тож запуск локального потягу між Підкарпатським воєводством та Львівською областю залежить не від місцевої влади, а від Варшави і Києва.
Ситуація з колією Перемишль-Хирів-Заґуж в черговий раз нагадала, що у міжвоєнний період територія Волині та Східної Галичини (тобто нинішніх Волинської, Рівненської, Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей) перебувала у складі Польщі. При цьому якраз 17 вересня виповнилося 85 років з дня початку так званого «Польського походу» Червоної армії восени 1939 року, внаслідок якого згадані території було включено до складу Української радянської соціалістичної республіки (УРСР), і створено перелічені вище області.
В радянські часи практично в кожному населеному пункті цих областей була вулиця або площа імені 17 вересня, а сама ця дата відзначалася як день возз’єднання Західної України з рештою України. Однак після проголошення незалежності України концепція змінилася, пропаганда стала заявляти про «радянську окупацію» регіону – і зараз це єдина дозволена оцінка подій осені 1939 року. Звісно, повертати «окуповані території» Польщі в Києві ніхто не збирається, однак на святкування річниці створення в рамках Радянської України п’яти нині існуючих областей (в 1939-му була ще Дрогобицька, проте її пізніше приєднали до Львівської) в регіоні накладене своєрідне табу.
При цьому в сусідній з Тернопільщиною та Рівненщиною Хмельницькій області на минулому тижні відзначали навіть не круглу дату, адже 22 вересня 1937 року на основі Кам’янецької та Проскурівської округ було створено Кам’янець-Подільську область УРСР. В 1941 році її центр перенесли до Проскурова, який у 1954-му перейменували на Хмельницький – і область теж стала Хмельницькою.
З нагоди річниці створення області у Хмельницькій обласній раді відбулося урочисте засідання з традиційним врученням подарунків, грамот і подяк колективам підприємств та організацій, а також представникам молоді. При цьому ніхто не згадував, що Кам’янець-Подільську область було створено постановою Центрального виконавчого комітету СРСР, куди від УРСР входив Григорій Петровський.
Петровського в нинішній Україні вважають одним з головних винуватців голоду 1932-1933 років, і намагаються знищити будь-яку пам’ять про цього діяча. Названий на його честь Дніпропетровськ перейменовано у «Дніпро», пам’ятники Петровському у цьому місті та в Києві було демонтовано. На території колишньої УРСР зберігся лише один пам’ятник Григорію Петровському – в Донецьку.
Депутат Верховної Ради України, член Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін заявив, що в Україні є два регіони, де зафіксована критична кількість грубих порушень прав людини з боку ТЦК (військкоматів) – Одеська та Закарпатська області.
«Є грубі, брутальні приклади порушень, і вони не досліджуються відповідними органами і не доводяться до рішень, які мали б випливати з українського законодавства. Є щонайменше два регіони – Одеська область і Закарпаття, де кількість таких порушень є критичною. Вони не єдині, але найбільша кількість звернень і скарг припадає саме на них», – сказав Рахманін 19 вересня в інтерв’ю виданню «Українська правда».
В той же день творчий проект МУР заявив, що представники територіального центру комплектування забрали всю технічну частину команди напередодні виступ у в Ужгороді, який відбувся 18 вересня на дві години пізніше від запланованого часу.
«ТЦК мобілізували весь технічний склад нашої команди перед виставою в Ужгороді. Зараз актори збирають декорації, організатор туру стає за світлову пушку, кабелі звуку приєднують до місцевої системи. Що робити далі по туру – ми не знаємо. Але ми дізнаємося. І вирішимо це питання. Вистава відбудеться за планом», – зазначили представники проекту, у яких анонсовані виступи у Львові та низці інших міст регіону.
Пропагандистський проект МУР було створено після початку війни, він позиціонує себе як «стіну, яка має відокремити українську культуру від російської». З весни МУР гастролює Україною, показуючи реп-мюзикл «Ти [Романтика]». Тема вистави – історія життя українських радянських поетів та письменників 1930-х років, які спочатку вірно служили «світовій революції», а потім були репресовані. Протягом гастролей колектив збирав гроші, зокрема, для бійців 3-ї окремої штурмової бригади (тобто «Азову»).
Проте це не вплинуло на рішення воєнкомів. Як заявили у Закарпатському обласному ТЦК, «інформація, яку поширив колектив, не відповідає дійсності». За словами військових, мобілізація технічного персоналу відбулася «за день до концерту, 17 вересня, в іншому населеному пункті, а права на відстрочку від призову за мобілізацією у громадян не було». Справді, чоловіків затримали на першому ж блок-посту в Закарпатській області, куди колектив їхав з Чернівців, де виступ МУР відбувся 16 вересня.
Військові також повідомили, що представники територіального центру комплектування діяли «в межах своїх повноважень та чинного законодавства». Після цього артисти кинулися публічно просити вибачення. «Група в складі 5 людей з честю виконує свій обов’язок, наразі проходячи навчання в навчальному центрі. Всім дякуємо за підтримку, театральна трупа продовжує тур, адже вистава говорить як раз про те, що історія повторюється і пояснює чому нам потрібно посилювати боротьбу проти ворога», – сказано на сторінках МУР у соціальних мережах.