Західна Україна за минулий тиждень: Навколоцерковні конфлікти та доля закарпатських циган
Напередодні свята Успіння Божої Матері близько 30 тисяч паломників прибули до Почаївської лаври, яку київські власті хочуть відібрати в Української православної церкви Московського патріархату.
На спробу заборони УПЦ МП відповіла хресною ходою до Почаївської лаври
На минулому тижні, 20 серпня, Верховна Рада України ухвалила в цілому законопроект про заборону діяльності в Україні релігійних організацій, пов’язаних з Росією. Фактично йдеться про заборону наймасовішої християнської конфесії в Україні – канонічної Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).
24 серпня Володимир Зеленський підписав цей закон, а вже наступного дня УПЦ МП відповіла на спробу її заборонити демонстрацією масової підтримки віруючих: близько 30 тисяч паломників прибули до Почаївської лаври напередодні свята Успіння Божої Матері.
«25 серпня 2024 року, напередодні престольного свята Свято-Успенської Почаївської лаври, до обителі прибули учасники багатотисячного хресного ходу. Для того, щоб усі учасники хресного ходу змогли зайти через святу браму до Почаївської обителі, знадобилося майже 40 хвилин. Більшість прочан здолали понад 200 км від Кам’янця-Подільського з молитвою за Боже благословення для України», – повідомив Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ МП з посиланням на прес-службу Почаївської лаври.
Як відзначили ЗМІ, масштабна хресна хода відбулася попри заборону Хмельницької та Тернопільської обласних військових адміністрацій (ОВА), і незважаючи на відмову митрополита Кам’янець-Подільського і Городоцького УПЦ МП Феодора благословити цей захід. Прес-секретар Почаївської лаври архімандрит Гавриїл заявив, що це не має особливого значення.
«Я не знаю стосовно благословення владик, але ця традиція вже має майже 200 років, тож я не знаю, які тут ще треба благословення мати. Люди збираються кожного року і приходять», – сказав священнослужитель. «Якщо порівнювати з минулим і позаминулим роком, то людей більше», – відзначив архімандрит Гавриїл.
Люди йшли з Кам’янця-Подільського сім днів, розповіла «Суспільному телебаченню» учасниця ходи Ірина. Аби взяти участь в ході, жінка приїхала з Одеси. За її словами, прочани йдуть до лаври, щоб помолитися перед Почаївською іконою Божої Матері за мир в Україні. Цьогоріч, як і минулого року, хода йшла через Лановецьку громаду, оскільки в деяких населених пунктах Тернопільської області місцеві жителі не пропускали колону.
Приєдналася до хресної ходи і Альона з Рівного. Вперше до Почаєва жінка пішла в 2000 році, тоді була в 10 класі. «І сьогодні, і всю дорогу, і вдома молюся за мир. За мирне співіснування всіх людей на планеті. Тому що ті жахи, які сьогодні відбуваються в нашій країні, ця кровопролитна війна, ні для кого не є переможною, ніхто в ній не виграє. Я вважаю, що всі в ній програли. Програли всі ті, хто привели це кровопролиття, втрату людей, душ і стрес для всіх людей України», – розповіла прочанка.
Голова Почаївської громади Василь Бойко сказав, що конфліктів між прочанами та місцевими жителями не було. Своєю чергою, речниця Тернопільської ОВА Надія Ящищак заявила, що ще минулого року Рада оборони області прийняла рішення про заборону хресної ходи до Почаївської лаври. Це рішення дійсне і зараз, проте конфліктувати з 30 тисячами прочан ніхто не наважився.
Правда, в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області повідомили ЗМІ, що учасників у хресній ході було значно менше, ніж минулого року. «Поліція забезпечила безпеку і правопорядок. Звернень про правопорушення не надходило», – сказав речник поліції в області Андрій Василик.
Варто відзначити, що в кінці липня 2024 року комісія Міністерства культури України рекомендувала Кременецько-Почаївському заповіднику, у власності якого перебувають будівлі Почаївської Свято-Успенської лаври, розірвати у судовому порядку договір про їхнє використання УПЦ МП. Цього наразі не зроблено, а от у Чернівцях міська влада відібрала каплицю у румуномовної громади УПЦ.
Громада отримала її в користування у 1990 році у напівзруйнованому вигляді, і за 34 роки каплицю реставрували, розписали та доглядали. «Керівництво міського кладовища спиляло замки та опечатало храм-усипальницю Буковинських митрополитів, чим позбавило румуномовну релігійну громаду на честь Трьох Святителів на чолі з настоятелем протоієреєм Христофором можливості звершувати богослужіння», – було сказано в повідомленні Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ МП 26 серпня.
А вже наступного дня у Чернівецькій міській раді заявили, що каплицю-усипальницю тепер будуть використовувати для релігійних потреб Православної церкви України (ПЦУ).
У Львові обласна та міська влада судяться за церковну землю
За даними департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОВА, в області залишилося лише 11 громад УПЦ МП. Як зазначили чиновники, цей показник є найменшим серед всіх областей України. Проте на Львівщині вистачає інших навколоцерковних конфліктів. Один із них точиться в самому центрі Львова, поруч з собором Святого Юра – колись головним храмом Української греко-католицької церкви (УГКЦ).
Йдеться про так звані «Митрополичі сади», в частині яких у радянські часи збудували радіолокаційні вишки, що глушили радіостанції із Заходу. За часів незалежності ці передавачі перейшли на баланс Держспецзв’язку. У 1990-х роках Львівська міська рада повернула «Митрополичі сади» у власність УГКЦ. Проте нижню частину садів міській владі не дозволили віддати, оскільки її вважали військовим об’єктом через розташування вишок.
У 2001 році передавачі знесли, і відтоді Держспецзв’язок не здійснював господарювання на ділянці, вона перетворилася на закинуту місцину. Але навіть попри те, що вишок там уже немає, у відомстві вважають, що структура має право розпоряджатися цією землею. Тож коли у 2020 році Львівська міськрада передала Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ ділянку Митрополичих садів, яка перебувала в постійному землекористуванні зв’язківців, ті подали до суду.
У червні 2024 року Верховний суд виніс остаточне рішення, яким скасував усі рішення судів попередніх інстанцій та відмовив Адміністрації державного спеціального зв’язку і військовій прокуратурі у їхньому позові. Проте зараз за цю земельну ділянку взялася судитися Львівська ОВА, повідомив 28 серпня заступник міського голови Львова Андрій Зубач.
«Оскільки Держслужба спецзв’язку вже вичерпала свої можливості в судах, тепер у боротьбу проти Церкви вступила Львівська обласна військова адміністрація. Саме за її листом було ініційовано новий судовий процес про вилучення цієї земельної ділянки з комунальної власності міста, а відповідно і з користування церкви», – заявив Зубач.
Він припустив, що інтереси щодо цієї землі мають забудовники. «Нинішні події це лише підтверджують. Забудовницький слід не виглядає нереально, зважаючи на те, що Спецзв’язок хотів отримати містобудівні умови на масштабну забудову Лисиничів під Львовом, та врешті одержав відмову», – уточнив міський чиновник.
У Львівській ОВА одразу ж відреагували на цю заяву. Перший віце-губернатор Андрій Годик наголосив, що відповідне питання лежить у юридичній площині, а його Людомир Зубач переводить його в емоційну. «Позиція Львівської ОВА – Митрополичі сади Святоюрського комплексу повинні належати виключно Курії Львівської Архієпархії УГКЦ, але в порядок і спосіб, що визначений Законом», – заявив Годик. Перше слухання позову має відбутися вже у вересні.
У прес-службі Львівської єпархії УГКЦ прокоментували ситуацію стисло: «Поки є судовий процес між двома сторонами, ми очікуємо на справедливе рішення: відновити історичну справедливість – повернути нижні сади у власність Церкви, як це було раніше».
Львівські коментатори стверджують, що обласні чиновники насправді планують передати землю УГКЦ після перемоги в суді нам колегами з міськради. Просто йдеться про принцип: хто саме, мер Львова Андрій Садовий чи губернатор Львівщини Максим Козицький, стане благодійником, а значить – зможе розраховувати на підтримку церкви на майбутніх виборах.
В Закарпатті готуються до повернення циган з Угорщини?
Згідно з новою постановою уряду Угорщини, тепер право на розміщення в цій країні надається лише біженцям з тих районів України, що найбільше постраждали від бойових дій. Тобто громадяни України, які прибули із Закарпаття, включаючи ухилянтів від мобілізації, більше не мають права на безкоштовне проживання в Угорщині.
У середу, 28 серпня, більше сотні вихідців із Закарпаття були викинуті на вулицю містечку Коч у повіті Комаром-Естергом, де вони раніше проживали у приватних будинках, фінансованих державою. За оцінками угорського уряду, нове рішення може торкнутися приблизно чотирьох тисяч осіб, переважна більшість з яких – цигани. Проблемою для цих закарпатських «біженців» є ще й те, що багато з них мають угорське громадянство, що не дає їм право на отримання притулку в Угорщині.
Оскільки угорська влада намагається не допустити масового виїзду закарпатських циган до інших країн ЄС, «біженці» цілком можуть повернутися додому. І влада Закарпаття, схоже, готується до цього. Якраз 28 серпня в Ужгород прибула Олена Зеленська, яка разом з губернатором Віктором Микитою інспектувала низку проектів щодо прийняття, розселення та забезпечення життєдіяльності внутрішньо переміщених осіб.
Зеленська та Микита, зокрема, відвідали Центр життєстійкості на базі громадської організації «Неємія», безпечний простір для жінок «Вільна» та жіночий хаб «ВОНА», партнерами якого є структури ООН. Також вони оглянули роботу молодіжного простору «YouthSpace» на базі одного з гуртожитків Ужгородського університету, який створює можливості для психосоціальної підтримки та просвіти молоді завдяки співпраці університету з UNICEF.
Однак офіційно можливе повернення тисяч циган в Закарпатській ОВА наразі не коментували. При цьому місцеві ЗМІ впевнені, що такі «біженці» намагатимуться виїхати з Угорщини в Чехію та Німеччину. Принаймні, щодо чоловіків у мобілізаційному віці у цьому можна бути впевненим.