Західна Україна за минулий тиждень: Порушник антиросійських санкцій зі Львова та лавина ухилянтів на Закарпатті

Львів’янина оголосили організатором схеми обходу санкцій проти Росії та Білорусі

На початку травня 2023 року Служба безпеки України повідомила про ліквідацію масштабної схеми нелегальних поставок до Росії підсанкційних автомобілів преміум-класу. За даними СБУ, бізнесмен зі Львова з серпня 2022 до березня 2023 року нелегально переправив до РФ 45 автомобілів на загальну суму понад 3 мільйони євро. Він купував преміальні транспортні засоби в українських автосалонах, оформляв їх на підконтрольні комерційні структури, після чого за підробленими документами переправляв транзитом через територію Євросоюзу до Білорусі, а звідти до Росії.

Причому попався львівський бізнесмен через надмірну жадібність: він подав до Державної податкової служби України заяву на відшкодування ПДВ на загальну суму понад 6 мільйонів гривень, адже автомобілі формально йшли на експорт в ЄС. Оскільки подібні заяви перебувають під особливим контролем, діяльність фірми викликала зацікавленість СБУ, яка й заблокувала схему.

Правоохоронці тоді не назвали прізвища організатора цієї оборудки. Але 8 серпня українська редакція «Радіо Свобода»* повідомила, що згаданий львівський бізнесмен – це Віталій Бобир. Як організатор він фігурує і в матеріалах судової справи. При цьому у травні 2023-го року Бобир спокійно виїхав за кордон, і лише після цього українські правоохоронці оголосили його у розшук.

Нинішній інтерес українських пропагандистів, що фінансуються з бюджету США, до особи Віталія Бобиря викликана «зливом» матеріалів його справи. Тепер львів’янина обвинувачують у тому, що він допомагав обходити санкції вже проти Білорусі, за що нібито отримав майже 70 мільйонів доларів. 

Київські журналісти повідомили, що під час обшуків у Бобиря в 2023 році було заарештовано, зокрема, печатку кіпрської компанії Dimicandum Invest Holding LTD, що є діловим партнером підсанкційного білоруського підприємства «Білоруськалій». З неназваних джерел (судячи з усього, від СБУ) журналісти отримали копії контрактів, за якими Dimicandum Invest Holding LTD зобов'язалася у 2023 році здійснити перевалку близько 3,5 мільйонів тонн калійних добрив у одному з портів Санкт-Петербурга. 

Такий обсяг – це третина річного експорту «Білоруськалію» до запровадження санкцій у 2021 році. У документах, які отримали журналісти, йдеться, що за минулий рік Dimicandum Invest Holding LTD мала отримати за свої послуги від «Білоруськалію» понад 68,6 мільйона доларів США. При цьому вони стверджують, що насправді за угодою стояв один із найближчих соратників Олександра Лукашенка – Віктор Шейман, якого нібито Віталій Бобир називав своїм кумом.

У одному з телефонів, вилучених у Бобиря, скріншот з якого оприлюднили українські правоохоронці, є повідомлення наступного змісту: «Щодо політичного питання, вони не знають, що мій кум – друга людина в Білорусі і може прогарантувати за мене. Він свого часу до Януковича телефонував щодо мене». 

Під час розмови з журналістами «Радіо Свобода» Віталій Бобир заявив, що листування сфальшоване: «Вони не знали, як мене «за одне місце взяти». Добре, що не написали, що мій кум Путін або Лукашенко. Розумієте? Або бен Ладен, я не знаю, кого там ще могли написати. Це взагалі не мій телефон», – сказав він. 

Бобир зазначив, що обшуки проводили у нього, але щодо оприлюдненої правоохоронцями інформації зазначив: «Усі докази, що вони там принесли, я вам кажу, що вони сфабриковані». Бізнесмен підтвердив, що у нього знайшли печатку Dimicandum Invest Holding LTD, але сказав, що не знає реальних власників кіпрської фірми.

«Якщо ви подивитеся по реєстрах, то по цій компанії є мільйон різних контрактів. Вони в Казахстані купують нафтопродукти якісь, знаю, що в Киргизстані купують метал… Печатка в нас була цієї компанії, бо ми металобрухт відвантажували. Вони займаються металобрухтом... Ну і десь, напевно, щоб ті документи не пересилати, ще щось, печатка у нас якась там була», – зазначив львівський бізнесмен, який зараз перебуває за кордоном.

Львівські коментатори зазначають, що Віталій Бобир пов’язаний з відомими в області політиками та бізнесменами. Так, у 2013 році він був регіональним куратором «Молодих регіонів» на Львівщині і тісно співпрацював з керівником обласної організації Партії регіонів, Петром Писарчуком. 

А у 2020 році Бобир балотувався до Львівської обласної ради від партії «Наш край», яка стала одним із політичних спадкоємців «регіоналів». До речі, саме Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові недавно ухвалив рішення про ліквідацію партії «Наш край» як такої, що виправдовує, визнає правомірною або заперечує збройну агресію проти України.

При цьому Петро Писарчук залишається одним з найбільш шанованих бізнесменів Львівської області, хоча формально він є лише власником ринку «Південний» у Львові. Обвинувачення на адресу свого колишнього соратника Писарчук, який останнім часом позиціонує себе виключно як мецената, не коментував.

Закарпаття залишається головним «вікном» для ухилянтів

Через Закарпатську область до Словаччини з початку 2024 року втекло понад 700 українських чоловіків. Про це 7 серпня повідомив міністр внутрішніх справ Словацької Республіки Матуш Шутай Ешток під час прес-конференції у пункті пропуску «Вишнє Нємецьке» на кордоні з Україною (навпроти українського пункту пропуску «Ужгород»).

Словацький міністр зазначив, що його відомство має інформацію про закарпатських чиновників, які причетні до переправлення людей через кордон. Як зазначили ЗМІ Словаччини, може йтися про керівництво Чопського прикордонного загону та силові органи, які мають наглядати за законністю роботи прикордонників, насамперед про СБУ.

Словаччина доповнює цю інформацію, щоб передати її до відповідних структур ЄС,  відзначив начальник Управління прикордонної поліції та поліції у справах іноземців Ян Дудаш. За його словами, більшість утікачів з України – чоловіки у віці від 18 до 60 років, які ухиляються від мобілізації.

При цьому повідомлення ЗМІ Закарпаття підтверджують, що область залишається головним «вікном», через яке українські ухилянти потрапляють до Європи. Так, 8 серпня прикордонники Чопського загону затримали одразу сімох громадян України призовного віку, які мали намір у незаконний спосіб перетнути українсько-словацький кордон. Їх виявили на околиці прикордонного населеного пункту Сіль Ужгородського району за інформацією оперативних співробітників загону.

Затримані мали при собі паспорти громадян України і виявилися місцевими жителями. Більшість з них були родичами, і впродовж тривалого часу планували незаконний перетин кордону. Вони добре знали ділянку прикордоння, тож обговорили усі деталі, склали оптимальний на їхню думку маршрут, сподіваючись не натрапити у горах на прикордонників. 

«Коли ж їх зупинив прикордонний наряд, двоє чоловіків стали чинити опір правоохоронцям та спробували вчинити насильницькі дії щодо оперативного співробітника. Прикордонникам довелося застосувати заходи фізичного впливу, аби вгамувати порушників», – повідомила прес-служба загону.

Затриманих доставили у прикордонний підрозділ, де щодо них склали адміністративні протоколи за спробу незаконного перетинання державного кордону України. Двом затриманим також доведеться відповідати перед судом за злісну непокору прикордонникам.

А 9 серпня прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури скерував до суду обвинувальний акт щодо 24-річного місцевого мешканця за фактом сприяння незаконному переправленню військовозобов’язаних через кордон за грошову винагороду (ч. 3 ст. 332 КК України).

Слідством встановлено, що закарпатець за 4500 доларів США мав допомогти військовозобов’язаному перетнути кордон – правда, не зі Словаччиною, а з Румунією, яка наразі залишається найпопулярнішим напрямком втечі. Маршрут розпочинався із селища Великий Бичків, де і проживав переправник. До лінії кордону він із «клієнтом» дісталися велосипедами, далі шлях останнього мав пролягати через річку Тиса.

Проте, як повідомила прес-служба Закарпатської обласної прокуратури, після одержання грошової винагороди мешканця Рахівщини було викрито та затримано за 30 метрів від лінії державного кордону. Оскільки про його «клієнта» нічого не сказано, судячи з усього, чоловікові вдалося втекти за кордон.

Намагаючись втекти з України, чоловіки мобілізаційного віку проявляють чудеса винахідливості. Наприклад, 8 серпня прикордонники Мукачівського загону викрили спробу незаконного виїзду до Угорщини за підробленими документами про інвалідність.

«Липового» 29-річного пенсіонера із Закарпаття затримали у пункті пропуску «Лужанка», коли він надав на перевірку сфальшовані документи. Правопорушника передали співробітникам поліції. За цим фактом прикордонники направили в поліцію повідомлення про виявлення ознак злочину, передбаченого статтею кримінального кодексу про підроблення документів. 

При цьому, полюючи на втікачів від мобілізації, влада намагається створити ще й додаткові пропагандистські інформприводи. Так, 7 серпня депутат Ужгородської міськради, близький до СБУ «активіст» Віталій Глагола повідомив про те, що на пункті пропуску затримали священника Хустської єпархії УПЦ МП, настоятеля Введенської церкви в селі Торунь Федора Голодняка, який нібито перевозив ухилянтів.

«Протоієрея Федора Голодняка затримали на блокпості на мікроавтобусі Volkswagen Transporter разом з 6 громадянами, а саме 4 жителями Закарпатської області, одним жителем Київської області та одним жителем Донецької області», – написав Глагола у своєму Телеграм-каналі.

В Мукачівському прикордонному загоні зазначили, що дійсно вночі 6 серпня прикордонники зупинили автомобіль Volkswagen Transporter, в якому перебували кілька чоловіків. «Затримали одного переправника і 6 чоловіків призовного віку. Вони всі мали намір незаконно перетнути кордон. На них усіх склали відповідні акти», – розповіла ЗМІ речниця Мукачівського прикордонного загону Леся Федорова.

Тобто саме лише перебування чоловіка мобілізаційного віку на автомобільній дорозі в Закарпатській області для прикордонників є свідченням їхньої спроби покинути Україну. Враховуючи той факт, що Закарпаття є своєрідним полігоном, де відпрацьовують методи насильницької мобілізації, найближчим часом варто очікувати поширення подібної практики на інші області Західної України, що межують з країнами ЄС.