Західна Україна за минулий тиждень: Пошуки вбивці Фаріон та відмова Чернівців від боротьби з корупцією

У Львові тиждень минув під знаком убивства Фаріон

Минулий політичний тиждень у Львові розпочався з похорону екс-депутата Верховної Ради, філолога Ірини Фаріон, вбитої 19 липня, а завершився публічним судом, який обрав запобіжний захід для 18-річного мешканця Дніпропетровська, підозрюваного у цьому вбивстві.

В понеділок, 22 липня, у Гарнізонному храмі Львова і довкола зібралися тисячі різних людей. Після відспівування у храмі процесія на чолі зі священиками вирушила до Личаківського кладовища під звуки військового оркестру. На катафалку з тілом Ірини Фаріон було встановлено державний прапор України, однак  над процесією синьо-жовтих знамен не було – лише червоно-чорні бандерівські, та партійні прапори партії «Свобода», за списком якої Фаріон була депутатом парламенту.

Спочатку з процесії звучали різні гасла, проте з часом майже безперестанку стали вигукувати: «Мова – має значення!» При цьому окремі люди заявляли журналістам, що «треба вигнати москалів зі Львова, їх тут тисячі», – і йшлося не про громадян Росії, а про переселенців зі Сходу України.

На самому кладовищі відбувся політичний мітинг, де виступили лідери партії «Свобода» Олег Тягнибок та Руслан Кошулинський, а також колеги Ірини Фаріон по роботі (восени ці ж самі люди організували мітинг студентів з вимогою звільнення її з роботи). Найбільш надривно говорила дочка Фаріон, Софія. Поховали колишню депутатку на центральній алеї, неподалік могили Володимира Івасюка. Жодних порушень громадського порядку під час ходи та похорону зафіксовано не було.

Напередодні похорону Національна поліція України оголосила в розшук чоловіка віком близько 20 років, імовірно причетного до вбивства Ірини Фаріон. У МВС розповіли, що розглядають три основні версії: особиста неприязнь, громадсько-політична діяльність і вбивство на замовлення Росії. Проте кілька днів новин у справі не було.

Але ввечері 24 липня у телеграм-каналі осередку неонацистського руху NS/WP (National-Socialism/White Power) з’явилося відео моменту вбивства Ірини Фаріон. На каналі також було розміщено маніфест, написаний російською мовою. Вбивство Фаріон його автори мотивували тим, що екс-депутатка, яку названо «внутрішнім ворогом», розпалювала ненависть за мовною ознакою всередині українського суспільства, в тому числі щодо російськомовних військових.

Зранку 25 липня в Національній поліції заявили, що перевіряють вищенаведену інформацію, проте вже через кілька годин президент України Володимир Зеленський повідомив про затримання 18-річного юнака – уродженця і мешканця міста Дніпро. Йому оголосили про підозру за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство), за що загрожує до 15 років позбавлення волі.

ЗМІ одразу ж оприлюднили ім’я підозрюваного – В’ячеслав Зінченко. OSINT-аналітики з’ясували, що він був підписаний на численні ультраправі групи, зокрема й російські, залишав антисемітські та расистські коментарі. У 2023 році він вступив на заочну форму навчання у Дніпровський державний університет внутрішніх справ на факультет права.

У коментарі «Радіо Свобода» батько підозрюваного повідомив, що служить в ЗСУ, сина давно не бачив, і про його затримання дізнався від дружини. «Мотивів для убивства Фаріон у сина не було, він не мав ніяких українофобських поглядів, він патріот. Навпаки: він закінчив курси керування БПЛА, щоб долучитися до українського війська, займався футболом», – сказав батько В’ячеслава Зінченка.

26 липня керівники правоохоронних органів України провели у Львові брифінг з приводу затримання підозрюваного у вбивстві Ірини Фаріон. Глава МВС Ігор Клименко, керівник Нацполіції України Іван Вигівський та перший заступник голови СБУ Сергій Андрущенко заявили, що не сумніваються у провині В’ячеслава Зінченка. Проте не існує відео, яке б підтверджувало, що у Фаріон стріляв саме він, і знаряддя вбивства теж наразі не знайдене.

На брифінгу також повідомили, що підозрюваний «цікавився іншими одіозними українськими політиками, насамперед тими, які мають проросійські погляди». Правоохоронці припускають, що після повернення зі Львова, юнак, можливо, готувався до наступного злочину. Зокрема, за словами Ігоря Клименка, у списку переглядів був депутат Макс Бужанський з Дніпра, та інші, прізвища яких не називають.

Наразі слідство не має відповідей на питання, хто є замовником вбивства Ірини Фаріон. «Ми вивчаємо його зв’язки в Україні і за кордоном. Одна з версій – причетність до організації злочину спецслужб країни-агресора», – сказав Сергій Андрущенко.

Того ж дня Галицький районний суд обрав запобіжний захід В’ячеславу Зінченку, якого підозрюють в умисному вбивстві Ірини Фаріон. Суд відправив його під варту без права внесення застави. Під час судового засідання дочка загиблої, Софія, заявляла, що Зінченка необхідно «спалити». «Ти вирвав серце нації! Воду навіщо йому дали? Ти здохнеш у в’язниці! Ти і твоя мати!» – кричала вона.

Варто відзначити, що суд оголошував перерву, бо родичі В’ячеслава Зінченка залучили до його захисту відомого львівського адвоката Ігоря Сулиму, який, зокрема, захищав журналіста Руслана Коцабу. Після рішення суду про обрання запобіжного заходу адвокат його не коментував, хоча підозрюваний провини не визнав і заявив, що він Фаріон не вбивав.

Главі УГКЦ не вдалося випросити у Ватикану Мукачівську єпархію

Багато років точиться боротьба Української греко-католицької церкви (УГКЦ) за ліквідацію автономної Мукачівської греко-католицької єпархії та приєднання її до УГКЦ. Справа у тому, що свого часу ця єпархія була створена внаслідок так званої «Ужгородської унії» (1646), а не «Берестейської» (1596), що поклала початок діяльності УГКЦ.

Великі надії на об’єднання греко-католиків були на візит Державного секретаря Ватикану кардинала П’єтро Пароліна, який 22 липня прибув до Києва. Оскільки візит був насамперед державним, Паролін спочатку зустрівся з президентом та прем’єр-міністром України, з якими обговорив питання досягнення миру та гуманітарної допомоги. А після цього Державний секретар Ватикану провів зустріч з главою УГЦК, верховним архієпископом Києво-Галицьким Святославом.

Глава УГКЦ назвав візит посланця Святого Престолу історичним. «Сьогодні багато хто перестає говорити про трагедію українського народу, і тому приїзд до нас його еміненції П’єтро Пароліна – це не тільки спосіб виявити солідарність з українським народом з боку Папи Франциска, а й меседж до міжнародної спільноти. Ми бачимо, що цей візит справді має розголос у міжнародному співтоваристві. Багато людей стежать за ним. Те, що говорив кардинал, є важливим як для України, так і для світу», – сказав Святослав.

За неофіційною інформацією, кардинал П’єтро Паролін мав оцінити можливості об’єднання УГКЦ і Мукачівської греко-католицької єпархії, та доповісти про результат Папі Римському Франциску. Проте посланець Ватикану не зробив ніяких заяв на цю тему, ніби проблеми взагалі немає. «Я знаю, що, можливо, в Україні ви очікуєте на приїзд Папи», – лише заявив кардинал. При цьому він запропонував, щоб Всеукраїнська рада Церков прибула з наступним візитом до Апостольської столиці.

Варто відзначити, що Мукачівські греко-католики після відновлення своєї діяльності у 1989 році демонструють незалежність від УГКЦ, і мають в цьому неформальну підтримку Ватикану. Так, коли в березні 2011 року Святослава було обрано главою УГКЦ, тодішній єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік на урочистості до Києва не прибув.

Нині відносини між УГКЦ та Мукачівською єпархією трохи потеплішали. Зокрема, 16 липня 2024 року у Хрестовоздвиженському греко-католицькому кафедральному соборі в Ужгороді відбулася хіротонія та інтронізація правлячого єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Теодора (Мацапули), і на церемонії був присутній також глава УГКЦ Святослав.

Проте ситуація навколо Мукачівської греко-католицької єпархії залишається складною і невизначеною. Відсутність конкретних результатів після візиту Пароліна до Києва свідчить про те, що процес можливого її об’єднання з УГКЦ потребує додаткового часу і зусиль. Вочевидь, таке об’єднання не має наразі достатньої підтримки у Ватикані, що є верховною інстанцією як для єпископа Мукачівського Теодора, так і для верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава.

У Чернівцях відмовилися боротися з корупцією

Боротьба з корупцією є одним з фетишів пост-майданної України, і кількість різноманітних «антикорупційних» органів на центральному рівні давно перейшла всі розумні межі. Антикорупційна вакханалія продовжується і на муніципальному рівні, хоча іноді у цьому процесі трапляються збої, як це днями сталося у Чернівцях.

Під час сесії Чернівецької міської ради 25 липня на розгляд винесли проект рішення про створення відділу з питань запобігання корупції, однак депутати його не підтримали. Рішення на голосування виносили п’ять разів, і кожного разу міські обранці не ухвалювали позитивного рішення. 17 депутатів були «за», 15 не голосували, ще двоє – утрималися. Зокрема, не голосували фракції «Народний контроль» та «Рідне місто». «Ми просимо допомогти боротися із корупцією, а в цьому залі є люди, які цього не хочуть», – заявив мер Чернівців Роман Клічук, проте на депутатів це не вплинуло.

Чернівці залишаються одним з небагатьох міст Західної України, де немає такого відділу. Раніше його рекомендувало утворити Національне агентство з питань запобігання корупції. Зокрема, подібні відділи функціонують при міських радах Івано-Франківська, Ужгорода та Луцька, відзначила радниця Чернівецького міського голови з питань публічності, підзвітності та запобігання корупції Ольга Обершт.

«Антикорупційна реформа стартувала п’ять років тому, напрацьовувалася спільно із партнерами. І всі можливі ризики теж там прораховувалися. Ми як Чернівецька міськрада зараз стоїмо обабіч поля антикорупційної політики держави. І це рішення – про те, щоби нарешті запровадити цю політику на вимогу закону України про запобігання корупції. Є закон, і ми його маємо виконувати», – заявила вона.

Проте, на думку більшості депутатів, положення про те, що начальника відділу з питань запобігання корупції призначає міський голова, якому чиновник підзвітний та підконтрольний, закладає конфлікт інтересів. На думку депутатки Антоніни Бабюк, такий відділ украй необхідний, але він має бути незалежним. «Якщо він при міській раді – він не має нікому підпорядковуватися у міській раді. Тоді він буде дієвим і ухвалюватиме рішення, які будуть працювати», – вважає вона.

За словами начальника юридичного управління Чернівецької міської ради Сергія Венгринюка, «керівник відповідного органу місцевого самоврядування, тобто міський голова, забезпечує гарантії незалежності відділу від впливу чи втручання у його роботу». Проте депутати з таким твердженням не погодилися, і тепер команда мера спробує протиснути рішення про створення антикорупційного відділу на наступній сесії.