Західна Україна за минулий тиждень: Лихоманка перейменувань, арешт могили військового та гігантські вітряки в Карпатах

У четвер, 2 листопада, завершилося електронне голосування мешканців щодо перейменування міста Червоноград Львівської області, яке тривало з 25 жовтня. Участь у голосуванні на електронній платформі взяли 2823 осіб із понад 65-тисячного міста (загалом у Червоноградській громаді проживає понад 90 тисяч людей).

Найбільшу кількість голосів (1294 або 35%) набрала пропозиція перейменувати місто на… Червоноград. На другому місці опинилася ініціатива перейменувати місто на Кристинопіль (1086 або 29,5%).

Нагадаю, наприкінці червня 2023 року Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендувала перейменувати місто Червоноград, селище міського типу Красне та ще 22 населених пункти у Львівській області, «назви яких не відповідають нормам української мови або стосуються російської імперської політики».

Місто, яке нині носить назву Червоноград, було засноване у 1692 році Феліксом Казимиром Потоцьким, коронним гетьманом Польщі. Цей магнат був представником того самого роду Потоцьких, чий палац нині є окрасою Львова, та чий парк в Софіївці відомий на всю Україну і далеко за її межами.

Спочатку місто називалося Кристинопіль – на честь дружини гетьмана, Кристини Любомирської. У 1951 році, після «обміну територіями» між Польщею та Радянським Союзом, місто стало частиною Львівської області та було перейменоване на Червоноград.

На початку жовтня цього року під час громадського обговорення присутні виступили проти зміни назви Червонограда, запропонувавши перейменувати його на Червоноград. Таку ініціативу підтримав і перший заступник мера Дмитро Балко, який вів зібрання.

Згодом спеціальна робоча група обрала 14 варіантів перейменування Червонограда, які і виставили на електронне голосування (від Червонограда, Кристинополя і Христинополя до Українослава і Шептицького). Варто відзначити, що на засіданні групи був присутній скандальний депутат Верховної Радив від «Слуги Народу» Юрій Камельчук, який відкрито виступає проти перейменування рідного міста. За його словами, виконувати рішення Нацкомісії зі стандартів державної мови щодо перейменування населених пунктів – це не обов’язок, а рекомендація.

За процедурою, після громадського обговорення позицію громади мають затвердити Червоноградська міська рада, Червоноградська районна рада та Львівська обласна рада. Після цього нову назву Червонограда подадуть на розгляд Верховної Ради. Наразі офіційних коментарів результатів голосування мешканців Червонограда немає.

Цікаво, що згадана Національна комісія також вимагала обґрунтувати доцільність збереження назви кількох сіл в Івано-Франківській області – Красноїлля, Красник, Красне, Красноставці, Красна. Тобто для «патріотичних» київських філологів, більшість з яких є російськомовними, корінь «красний» означає лише червоний колір, який вони асоціюють виключно з Радянським Союзом. При цьому і в давньоруській мові, і в нормативній українській прикметник «красний» означає «красивий, величний». Проте пізніше комісія скасувала своє рішення стосовно Прикарпаття, залишивши «рекомендації» лише для Львівщини.

Однак в Івано-Франківській області обговорюють перейменування адміністративно-територіальних одиниць з власної ініціативи. Зокрема, мер обласного центру Руслан Марцінків 1 листопада закликав перейменувати Івано-Франківський район на Галицький – з нагоди 1125-річчя з дня заснування Давнього Галича.

З відповідною ініціативою звернулася і Галицька міська рада. Проте 2 листопада на сесії Івано-Франківської райради за рішення про перейменування району проголосували 24 депутати з 27 потрібних. Депутати районної ради сприйняли пропозицію неоднозначно: вважають, що це зараз «не на часі».

Варто нагадати, що свою нинішню назву Івано-Франківськ, як і Червоноград, теж отримав в часи СРСР – у 1962 році. До того місто називалося Станіслав – на честь сина його засновника, галицького старости Анджея Потоцького. Після проголошення незалежності України в Івано-Франківську існував рух за повернення місту історичної назви, проте з часом він зійшов нанівець.

В Тернополі суд наклав арешт на могилу військового

В Тернополі загострюється конфлікт між родиною полеглого військовослужбовця, колишнього співробітника прокуратури Віталія Стадника, та Тернопільською міською радою. На земельну ділянку в межах «Пантеону героїв» Микулинецького кладовища в Тернополі, де похований Стадник, наклали арешт, поки тривають слідчі дії.

Відповідне рішення 2 листопада прийняла суддя Збаразького районного суду Галина Щербата. Клопотання про це подала родина Стадників, яка не погодилася встановлювати надгробний пам’ятник, передбачений проектом Пантеону. Про арешт також клопотав прокурор Тарас Турчин.

У Тернополі на Микулинецькому кладовищі виділили 0,83 гектара землі та 14 мільйонів гривень для облаштування «Пантеону героїв». Від початку повномасштабного вторгнення Росії тут поховали уже більше 100 військових. Архітектор Пантеону – Анастасія Джула з Тернополя. За її словами, він має виглядати цілісно, уніфіковано, а також об’єднати поховання полеглих з 2014 року. За приклад обрали польський військовий меморіал «Орлят» у Львові.

Проте уніфікувати «Пантеон героїв» не вийшло, одна із родин вирішила поставити свій пам’ятник загиблому сину. Про це ще у серпні 2023 року заявили суддя Марія Стадник та її чоловік, який також працює у суді. На могилі сина – Віталія Стадника, який працював у прокуратурі, а згодом пішов до лав ЗСУ та загинув 1 жовтня 2022 року у Херсонській області, – вони хотіли особливий пам’ятник.

«Ми його замовили і він вже у нас готовий. Ми хочемо, аби це була пам’ять на всі покоління, в першу чергу для нашої родини, оскільки у нас залишилось троє онуків. Я думаю, що наш пам’ятник впишеться у ту композицію, яку вони планують», – заявила тоді Марія Стадник.

18 жовтня на могилі Віталія Стадника встановили гранітні плити, розповів начальник Спеціалізованого комунального підприємства (СКП) міської ради «Ритуальна служба» Сергій Тлумацький. За його словами, плити були встановлені без погодження з ним.

Мер Тернополя Сергій Надал звернувся до сім’ї Стадників, та закликав зупинити облаштування гранітного надгробка. За його словами, ці плити не лише не вписувалися в загальну концепцію, а й заважали облаштуванню пам’ятників воїнів, які поховані поруч.

24 жовтня гранітні плити з могили військового демонтували. За словами Тлумацького, він надсилав родині Стадників лист-вимогу, щоб вони демонтували надмогильну споруду. Вони цього не зробили. В свою чергу, батько загиблого воїна Олег Стадник бурхливо назвав демонтаж наругою над могилою загиблого захисника і звернувся до суду.

Представниця Тернопільської міської ради в суді Ольга Мелих заявила: «Надмогильні плити зберігаються на території СКП «Ритуальна служба», про що було також повідомлено родину Стадників. Там де похований Віталій Стадник – це є місце поховання. На місце поховання неможливо накладати арешт». Проте суд вирішив «накласти арешт на час проведення експертних досліджень на частину земельної ділянки, де похований Стадник Віталій Олегович».

Суддя Щербата пояснила, що арешт накладений на час проведення експертизи тільки на місце поховання Віталія Стадника. «На інші місця поховання, інші земельні ділянки арешт не накладений, і там можуть продовжувати міська рада чи комунальне підприємство необхідні роботи» – заявила вона.

При цьому в Тернополі триває публічний тиск на родину Стадників. Ось лише окремі заголовки з публікацій у ЗМІ, близьких до мера міста: «Вважають всіх біднішими за себе: прокурорсько-суддівська сім’я з Тернополя вирішила возвеличитись надгробком», «Суд наклав арешт на могилу прокурора: скандал довкола військового пантеону у Тернополі набирає обертів».

Вихідці з Донбасу забудовують Карпати гігантськими вітряками

Компанія «Вітропарки України» розпочала будівництво  трьох вітроелектростанцій (ВЕС) у Нижньоворітській територіальній громаді в Закарпатті – ВЕС «Нижні Ворота», ВЕС «Нижні Ворота – 1» та ВЕС «Нижні Ворота – 2». Фото залізобетонних конструкцій, на які будуть встановлені щогли для гігантських вітряків, опублікували місцеві екологи.

«Для будівництва однієї бетонної опори під вітроустановку було знято рослинний покрив майже на 2 га землі. Це без врахування траншей під кабелі. Таких вітроустановок планують спорудити більше сотні на гірських хребтах Боржава, Вододільний, Руна, Лютянська Голиця...» – написала у соціальних мережах  голова громадської організації «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук.

Крім дозволу на розміщення 100-метрової метрологічної щогли від Жденіївської селищної ради, компанія «Вітропарки України» протягом 2022-23 років отримала аналогічні дозволи від Костринської, Ставнинської, Тур’є-Реметівська та Нижньоворітської сільських рад на горі Лютянська Голиця у масиві Полонинський хребет, полонині Руні та низькогір’ї навколо села Нижні Ворота. Загалом на розміщення дев’яти щогл.

На всіх згаданих гірських масивах Державна екологічна інспекція у Закарпатській області зафіксувала порубку дерев, зняття ґрунтового покриву та пошкодження чорничників. За усіма цими фактами поліція здійснює досудове розслідування у трьох кримінальних провадженнях, проте це ніяк не заважає будівництву вітроустановок.

За даними аналітичної системи YouControl, компанія «Вітропарки України» входить до «Групи братів Мкртчан» та пов’язана із «Групою Максима Єфімова». У згаданій компанії депутат Верховної Ради з Краматорська Максим Єфімов представлений кіпрською офшоркою «HC Windparks Ukraine Limited».

Компанія «Вітропарки України», як і ряд інших, пов’язаних з вітровою енергетикою юридичних осіб Єфімова-Мкртчана, зареєстрована у закарпатському місті Перечин за однією адресою. Серед перереєстрованих компаній один із їхніх найважливіших активів – ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі», яке виробляло 14% з усіх вітротурбін в Україні.

Нові потужності релокованого з Краматорська підприємства будують нині у Перечині. Під цей завод створили ТОВ «Френдлі Вінд Технолоджі», директором якого значиться ужгородська юристка із оточення місцевого депутата ВР Роберта Горвата.

Не дивно, що губернатор Закарпаття Віктор Микита повністю підтримує діяльність компанії «Вітропарки України». Чиновник заявив, що розвиток генерації з відновлюваних джерел зробить Закарпаття енергонезалежним і принесе громадам прибуток від продажу електроенергії. При цьому в краї немає потужних споживачів, тобто продавати її планують в сусідні країни ЄС.

Крім того, за словами Микити, всю шкоду природі буде компенсовано в рамках «предметних домовленостей між громадою та бізнесом». От тільки про подібні домовленості жодної публічної інформації немає.