Західна Україна за минулий тиждень: «Суд Лінча» від мера Львова та війна Зеленського і Коломойського за гірський масив Свидовець

Мер Львова погрожує апеляційному суду «судом Лінча»

На минулому тижні у Львові спалахнуло одразу два земельних скандали, пов’язаних з мером міста Андрієм Садовим. В одному випадку він як голова Львівської міської ради звернувся до суду з вимогою скасувати рішення Львівського міськвиконкому, який сам і очолює. В другому – публічно пригрозив «судом Лінча» суддям Західного апеляційного господарського суду, якщо ті не ухвалять рішення на користь міськради.

В понеділок, 29 травня, Андрій Садовий звернувся до Офісу генпрокурора через, за його словами, «незаконну приватизацію землі» та реєстрацію права власності на «неіснуючий торговий центр» на місці колишнього ринку «Добробут» у центрі міста. Міська рада програла суд першої інстанції, однак апеляцію в цій справі розглядає Західний апеляційний господарський суд, і саме напередодні його засідання міський голова Львова оприлюднив відеозвернення.

«Фірма, зареєстрована в Москві, «Галінвест», власник Холодило, колишній комсомольський діяч, на початках Незалежності обманув міську владу, обласну владу і переписав на себе землі, майно. Йдеться про територію, де був розташований ринок «Добробут», дуже багато нерухомості – 500 мільйонів гривень у нинішніх цінах. На початках війни «чорні» реєстратори почали це все переоформляти. Коли ми це побачили, поліція порушила кримінальне провадження. Щоправда, прокуратура майже рік не може висунути звинувачення, хоча є висновок Міністерства юстиції, висновок Держгеокадастру. Це все шито білими нитками», – заявив Андрій Садовий.

Мова йде про ділянку 0,66 га в самому центрі Львова, за оперним театром, і ця справа тягнеться з початку 1990-х. Тоді Львівська міська рада спільно з українсько-австрійською фірмою заснувала спільне підприємство ТОВ «Галінвест», і планувала збудувати тут п’ятиповерховий готель.

Підприємству передали в постійне користування земельну ділянку, для чого було відселено людей з фактично аварійних будинків на ній. Цим львів’янам виділили 28 квартир, власне їх Садовий і оцінює у 500 мільйонів гривень – хоча у 1993-му їхня ціна була зовсім іншою, та й зараз до півмільярда гривень не дотягує. Через кризу будівництво зупинилось на рівні фундаменту, на його місці з кінця 1990-х облаштували тимчасовий ринок «Добробут», а зараз там працює супермаркет львівської мережі «Арсен».

Андрій Садовий стверджує, що у 2004 році компанії, які володіли частками «Галінвесту», «виключили міську раду з переліку засновників». Проте, згідно з рішенням Вищого господарського суду України від 2007 року, Львівська міська рада учасником СП ТОВ «Галінвест» не була, а  частка Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради вибула з власності СП ТОВ «Галінвест» в результаті банкрутства товариства та проведення санації, оскільки  Департамент не виконав взятих на себе зобов’язань перед товариством.

Як відзначили у самій компанії «Галінвест», Садовий 16 років на посаді міського голови Львова не оспорював правових підстав перебування ринку «Добробут» в центрі Львова, і лише зараз голосно заявив про нібито «грубі порушення».  «Така пригальмована часом пильність  чиновника може свідчити лише про наявність прихованого мотиву в його діях, а власне – бажані захопити наше майно та бізнес» – підкреслили в «Галінвесті», наголосивши, що головне звинувачення – у приватизації міської землі – є безпідставним, оскільки власником вищезгаданої ділянки залишається Львівська міська рада.

Крім того, сам Андрій Садовий, як депутат Львівської міської ради у 1998-2002 роках, а також голова постійної комісії економічної політики, був залучений у процес ухвалення рішень міськради про передачу товариству «Галінвест» землі та майна, які є у власності громади Львова.

Варто відзначити звичну для нинішньої України русофобську мотивацію в заявах Садового – мовляв, спільне підприємство «було зареєстровано у Москві». Проте місцезнаходження «Галінвесту» з моменту заснування у 1990 році незмінне – місто Львів, а у Міністерстві фінансів СРСР тоді реєструвалися всі без винятку підприємства з іноземними інвестиціями.

Очевидно, слабкість своїх юридичних позицій розуміє і мер Львова, тому що у своєму зверненні він заявив: «Якщо не працюють чесні суди – працюють суди Лінча». Важко сказати, наскільки це вплинуло на суддів Західного апеляційного господарського суду, проте одразу ж після початку засідання 30 травня у ньому було оголошено паузу на невизначений термін.

Крім того, 1 червня з’ясувалося, що Львівська міська рада подала позов до Львівського окружного адміністративного суду проти… виконавчого комітету Львівської міськради. Обидва цих органи очолює Андрій Садовий, і це перший випадок, коли мерія судиться фактично сама з собою.

Міськрада вимагає скасувати рішення виконкому 2020 року про видачу ТОВ «СВ» дозволу на реконструкцію нежитлової будівлі на вулиці гетьмана Мазепи у Львові. Таке рішення у вересні 2020 року одноголосно ухвалили вісім присутніх на засіданні членів виконкому на чолі з самим Андрієм Садовим, проте у позові рішення назване таким, що «містить ознаки очевидної протиправності».

Раніше Львівська міськрада просила зупинити дію рішення виконкому, щоб унеможливити продовження будівництва, яке ТОВ «СВ», згідно з наданим дозволом, веде впритул до поліклініки міської клінічної лікарні. Проте Львівський окружний адмінсуд відмовив у такому проханні, визнавши його неспівмірним для забезпечення позову, а саму справу по суті почне розглядати 5 червня. Якщо рішення буде на користь позивача, фірма втратить як недобудований об’єкт, так і право користування земельною ділянкою.

Чому ж Львівський міськвиконком сам не скасує власного рішення, як це неодноразово відбувалося раніше? Справа у тому, що засновниками ТОВ «СВ» є брати Володимир Тістик та Ярослав Тістик, які раніше були депутатами від неонацистської партії «Свобода» у Львівській міській та обласній радах відповідно. Ця партія досі зберігає як формальний, так і неформальний вплив у Львові. Садовий, вочевидь, не впевнений, що його позицію підтримає більшість членів виконкому, тому й звернувся до суду.

Зеленський не дасть Коломойському збудувати новий курорт на Закарпатті

На минулому тижні активізувалася інформаційна кампанія навколо планів олігарха Ігоря Коломойського збудувати новий курорт на схилах гірського масиву Свидовець, що на Закарпатті. Для Коломойського цей проект є досить важливим, оскільки земельні ділянки під його курортом «Буковель» на Прикарпатті заарештовані з початку 2019 року у справі «Приватбанку».

В понеділок, 29 травня, екологічна організація Free Svydovets повідомила, що президент України Володимир Зеленський начебто доручив прем’єру Денису Шмигалю опрацювати питання про створення заказника «Вільний Свидовець» – у відповідь на відповідну петицію, яка отримала понад 25 000 необхідних голосів. Правда, відповідь президента, яку цитують еко-активісти, у вигляді документа не оприлюднено.

У своєму повідомленні Free Svydovets вкотре закликає «не допустити тут та на сусідніх гірських хребтах будівництва монструозних гірськолижних курортів». Проте, як виявилося, йдеться лише про побоювання лісозаготівельників втратити доступ до сировини, яку вони з величезною вигодою продають в країни ЄС – звідки, в свою чергу, надходять кошти для фінансування професійних захисників природи на Закарпатті.

Ще в 2017-му році розпорядженням голів Тячівської та Рахівської райдержадміністрацій Закарпатської області було затверджено Детальний план території туристично-рекреаційного комплексу «Свидовець». У результаті реалізації проекту депресивний край міг би стати «українським Тіролем», адже план передбачає інвестиції у 2 мільярди доларів та створення 20-40 тисяч високооплачуваних робочих місць, – як на самому курорті та в приватному сільському секторі, так і на суміжних територіях і галузях.

Проте при реалізації інвестиційного проекту вирубки лісу на прилеглій території будуть заборонені. Тому не дивно, що через п’ять місяців після затвердження містобудівної документації почалася агресивна кампанія проти майбутнього туристично-рекреаційного комплексу. Паралельно, до Закарпатського окружного адмінсуду було подано позов трьома місцевими жителями, які є власниками потужних лісозаготівельних та лісопильних підприємств.

Нині ця справа знаходиться у Верховному суді повторно та очікує дату розгляду за касаційною скаргою позивачів, оскільки у грудні 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд повторно визнав детальний план чинним та таким, що відповідає законодавству України. Тому не дивно, що лісопильники вдалися до інструменту адміністративного тиску на кшталт петиції.

Варто відзначити, що депресивний Рахівський район Закарпатської області є «рекордсменом» в Україні за відсотком заповідних земель – 23%. Проте як тільки місцева влада та територіальні громади заявляють про плани реалізації рекреаційних проектів на територіях, які не належать до об’єктів існуючого природного-заповідного фонду, так одразу ж з’являються ініціативи створення чергових заповідників чи заказників саме на тих територіях. Медійну ж та юридичну підтримку їм забезпечують як українські природоохоронні організації, так і високі політики й фонди з європейських країн. Причому тих, у яких «за збігом обставин» найбільше розвинений гірськолижний туризм – для кого курорт «Свидовець» може стати конкурентом.

Звісно, що в Закарпатті із заздрістю дивляться на своїх сусідів з іншого боку Карпат: колись депресивне село Поляниця (Івано-Франківська область) після створення курорту «Буковель» стало найзаможнішим в Україні. Бюджет Поляниці з 2001 по 2022-й рік зріс у 300 разів – із 336 тисяч до 100 мільйонів гривень. При цьому наприкінці 2022 року ТОВ «Буковель» отримало узгодження від сільських рад Поляниці та Усть-Чорної (Закарпатська область) узгодження на будівництво двох нових гірськолижних курортів «Турбат» та «Бистриця», які мають розміститися на 1,4 тисячі гектарів та приймати 25 тисяч відпочиваючих одночасно.

Проте «Турбат» та «Бистриця» примикають до території, де заплановане створення курорту «Свидовець». Тому якщо на ній справді буде створено заказник (принаймні на папері), то й інші плани розширення гірськолижного бізнесу Коломойського можуть бути скасовані.