Львівська обласна рада, яка уже місяць не має голови, стала фігурантом нового скандалу: в домені, що колись належав цьому органу місцевого самоврядування, нині публікуються матеріали про онлайн-казино.
Поширити / зберегти:В домені oblrada.lviv.ua, який раніше належав Львівській обласній раді (ЛОР), тепер публікуються матеріали про онлайн-казино. При цьому сайт, присвячений «новинам ігрової індустрії України», має в заголовку назву «Облрада Львів», а в якості контакту подає адресу будівлі облради та Львівської обласної військової адміністрації (ОВА).
З 2015 року усі державні органи України почали перехід на домени gov.ua. Остаточний перехід на новий домен lvivoblrada.gov.ua відбувся приблизно у січні 2019 року – принаймні, тоді на ньому запрацював новий сайт ЛОР. Після цього старий домен деякий час був неактивним, і апарат облради, ймовірно, не оплатив право користування ним.
Зазвичай, після закінчення терміну дії, домен кілька разів міняє свої статуси, і після отримання статусу pendingDelete (очікує на видалення), продовжити його вже неможливо. У такій ситуації єдиний вихід – дочекатися остаточного видалення домену з реєстру, і зареєструвати його заново. За даними Web Archive, на домені oblrada.lviv.ua перестали з’являтися нові публікації у 2019-му, але він активізувався у березні 2023 року.
Тепер за цією адресою – сайт «Облрада Львів», який публікує «новини ігрової індустрії України». На сайті можна знайти публікації про боротьбу з ігровою залежністю, благодійність грального бізнесу під час війни і рейтинги найкращих онлайн-казино України.
Нові власники домену повідомляють, що не проводять ігри на гроші, не приймають ставки та інші платежі, пов’язані з азартними іграми. Матеріали там нібито публікуються виключно в інформаційних цілях. При цьому для зворотного зв’язку на сайті подано чинну адресу Львівської обласної ради (і Львівської ОВА) – Львів, вулиця Винниченка, 18.
«У 2015 році вийшла постанова КМУ про те, що всі державні органи мають бути на домені gov. Львівська облрада перейшла на домен gov і від старої адреси ми відмовилася, вона вільна. Ймовірно, її продали. Вчора нас теж обурила ця ситуація», – заявив у коментарі журналістам керівник прес-служби Львівської облради Володимир Телюк.
За його словами, Львівська облрада звернулася з цього приводу в правоохоронні органи, які з’ясовують обставини. Орган місцевого самоврядування обурений, насамперед, тим, що внизу вказана його реальна адреса. «Львівська облрада до цього ніякого стосунку не має, ніяких угод не укладала і цей домен не використовує» – сказав чиновник.
Варто відзначити, що Львівська обласна рада уже місяць не має голови – 6 квітня депутати відправили у відставку з цієї посади Ірину Гримак, представницю партії Петра Порошенко «Європейська солідарність» (ЄС). Обов’язки керівника облради виконує представник «Батьківщини» – Євген Гірник, який, за прогнозами голови ЛОР минулого скликання Олександра Ганущина, може залишитися в цьому статусі надовго.
«Найкращий варіант: визріє хтось великий і візьме відповідальність, кілька суб’єктів об’єднаються навколо одного кандидата, якогось одного прізвища, зуміють провести умовну лінію по повноваженнях, запустять раду наново, зуміють вийти на стабільні 43 голоси, взяти на контроль важливі питання, пов’язані з безпекою, підтримкою армії серйозними ініціативами. І разом з тим має бути взаємодія з фракцією, яка випала – ЄС. Варіант найімовірніший: ситуація консервується, і ЛОР гине далі, Гірник виконує обов’язки голови, все триває в режимі затухання, раз на квартал, так, як було раніше. Закон передбачає, що в. о. може бути до кінця каденції. Ну але й цього, сподіваюся не трапиться. Буде щось з варіантів посередині» – заявив Ганущин в інтерв’ю телеканалу «Еспресо. Захід».
До речі, Євген Гірник ситуацію з колишнім доменом Львівської обласної ради не коментував. За інформацією ЗМІ, він зараз намагається взяти під контроль єдину реальну функцію, яка ще залишилася в цього органу місцевого самоврядування – адже бюджет Львівської області на 2023 рік в порушення закону затвердив губернатор. Йдеться про управління майном спільної власності, бо це єдиний структурний підрозділ облради, який все ще має свої повноваження, насамперед – призначення та звільнення керівників комунальних підприємств та установ. І потенційний дохід тут куди більший, ніж у будь-якому онлайн-казино.
У п’ятницю, 5 травня, в Ужгородському міськрайонному суді розпочався процес проти настоятеля кафедрального Хрестовоздвиженського собору Української православної церкви Московського (УПЦ МП) в Ужгороді протоієрея Дмитра Сидора.
28 квітня слідчі СБУ скерували до суду обвинувальний акт щодо нього за підозрою в розпалюванні релігійної ненависті. Співробітники СБУ в ньому пишуть про кілька епізодів, коли священик нібито «принижував релігійні почуття громадян інших конфесій та намагався сформувати ворожі настрої до них». При цьому підозру йому було вручено ще 14 березня, а 20 квітня Ужгородський міськрайонний суд обрав Дмитру Сидору запобіжний захід. Священика зобов’язали здати закордонний паспорт, та з’являтися на допит до слідчого або прокурора за першою вимогою.
«Протоієрей під час богослужінь образливо висловлювався щодо віри та переконань прибічників Православної церкви України (ПЦУ). Відеозаписи проповідей транслювалися масовій аудиторії, поширювались на сторінках храму у соціальних мережах та його офіційному сайті. Протягом тривалого часу це формувало нетерпиме та вороже ставлення у суспільстві, ображало релігійні почуття громадян. Задокументовано понад сім епізодів приниження Дмитром Сидором релігійних почуттів прихильників інших конфесій. В тому числі у грудні минулого року він неодноразово публічно ображав релігійні почуття українців, які виявили бажання святкувати Різдво 25 грудня…» – зокрема, сказано у тексті обвинувачення.
Сам священнослужитель своєї провини не визнає. «Ми всі добре розуміємо, що і Митрополита Павла, і Митрополита Черкаського Феодосія, і мене судять лише за одне – за те, що ми вирішили стати на захист своєї Церкви. А що нам робити, якщо вона одна – благодатна канонічна рятівна Церква?» – заявив протоієрей у відеозверненні, опублікованому на Телеграм-каналі собору.
За словами священика, словами своєї проповіді він завжди закликав до миру, до єдності православних християн. «Наші проповіді завжди були направлені тільки до православних християн. Ми ніколи не зверталися до ПЦУ, чи до прибічників ПЦУ. Наша проповідь була тільки для своїх. Оскільки ми виходили в інтернет, то ми не мали можливості заборонити комусь слухати їх. Оскільки мої проповіді адресовані до православних канонічної церкви, інші або не мусять слухати, або можуть мовчки забути. Але жалітися, що я кажу своїм православним, несолідно», – каже настоятель Хрестовоздвиженського собору.
«Вони відкрили кримінальну справу на пустому місті. Складу злочину в моїх проповідях немає Мої проповіді направлені, щоб зупинити беззаконні дії у захваті храмів, побиття православних людей, жінок, дітей, священників. Це все відбувається з мовчазної згоди влади та потакання силових структур. Ми, православні священики, стоїмо на захисті канонічної Православної церкви. А в Закарпатській області вона не московська, а Кирило-Мефодіївська, 1150-ти літня. Ми маємо своє православ’я» — додав Дмитро Сидор.
При цьому священнослужитель неодноразово нагадував, що в минулому православні громади на території нинішньої Закарпатської області перебували в складі Сербського патріархату, і можуть знову туди повернутися.
«Ми були до 1947 року під омофором Сербського патріарха, і будто би через патріарха виходили на вселенськоє православіє. Ілі завтра попросимо патріарха Сербського, щоб він взяв нас під свій омофор. Просто лиш він усно скаже, я вас, діти мої, приймаю під свій омофор, під свою кришу духовну», – заявляв Дмитро Сидор в січні 2023 року.
Судячи з усього, саме ця позиція протоієрея викликає найбільшу лють влади та підтримуваної нею ПЦУ. Наприкінці квітня єпископ Мукачівсько-Карпатської єпархії ПЦУ Віктор Бедь опублікував на офіційному сайті своєї організації пасквіль проти Дмитра Сидора, сповнений не лише історичних пересмикувань, але й образ на адресу Сербської православної церкви.
Місцеві коментатори не виключають, що в ході судового процесу отцю Сидору можуть пред’явити нові звинувачення – зокрема, у «виправдовуванні, визнанні правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників» (стаття 436-2 Кримінального кодексу України). Зараз за цією статтею заочно судять закарпатця Івана Данацка, який був соратником Дмитра Сидора в низці громадських організацій русинської меншини – досі невизнаної в Україні, на відміну від країн Євросоюзу.