«Кордони несправедливі, але їх не можна рухати» – Ярослав Грицак у Чернівцях
Історик і професор УКУ Ярослав Грицак та письменник Олександр Бойченко говорили у Чернівцях про майбутнє Центральної Європи та роль України в ньому.
Ярослав Грицак (праворуч) та Олександр Бойченко
8 вересня у чернівецькому медіацентрі «Belle Vue» відбулася публічна дискусія між істориком та професором Українського католицького університету Ярославом Грицаком та письменником і перекладачем Олександром Бойченком. Захід відбувся у межах проєкту «Re:Open Ukraine», ціль якого – показати Україну як частину Центральної Європи.
На початку Олександр Бойченко представив книгу Грицака «Подолати минуле: глобальна історія України».
«Мене критикують за те, що я кажу подолати минуле в сенсі відмовити себе від минулого, забути його. Це не є моя мета та метафора… Дивимося теми глобальної історії – їх дві. Це є бідність і насильство. У цьому режимі людство жило більшість писаної і неписаної історії. Багаті люди – це були конкретні люди, їх знали за прізвищами. Не існувало поняття «суспільне багатство». Так само насильство було щоденним фактом життя. Це є норма, природний стан кожного історичного суспільства. Але в останні 200 років щось сталося і з’явилися країни, які почали виходити з бідности і насильства. Вони називають себе G7», – сказав Ярослав Грицак.
Головна теза книжки – Україна є багатою країною бідних людей, каже історик.
«Україна має дуже багаті природні ресурси, а особливо людські. У нас люди, які дадуть собі раду за будь-яких умов, а також важливо, що ми дуже високоосвічена нація… Чому це не перетворюється в суспільне багатство і чому демократія в нас, умовно кажучи, кульгає? Це головна ідея моєї книжки, тому що я вважаю, що є формула успіху, як це потрібно робити. Але її можна пояснити тільки тоді, коли говориш про історію», – вважає він. За словами Грицака, цільова аудиторія його роботи – агенти змін, молодий креативний клас переважно великих міст.
Дискусію розпочали з теми «викраденого Заходу» – Польщі, Словаччини, Угорщини, Чехії, Румунії та сучасної України, а також сучасного поняття Центральної Європи.
«Десь до початку Першої світової війни Центральною Європою було те, що між Францією і росією… І тут могло постати щось на зразок демократичної співдружности країн, але потім це було дискредитоване німецькою політикою, звісно. І далі виникає Центральна Європа — після Другої світової війни — у зв’язку з «викраденням» росією кількох народів», – розповідає Олександр Бойченко.
За його словами, з тих регіонів, із яких складається Україна, лише декілька можна назвати Центральною Європою в минулому – ті, що входили до Речі Посполитої та Австро-Угорщини.
«Коли Україна переможе та завершить ті реформи, які повинна зробити, вона має шанс стати центральноєвропейським тигром. А це змінює баланс Європи, тому що виникає новий центр – Україна, Польща і, можливо, ще якась територія», – каже Ярослав Грицак.
У межах дискусії обговорили також реформи як передумови успіху заможних країн, формування української нації та непорушність європейських кордонів.
«Усі кордони несправедливі, але їх не можна рухати. Бо якщо рухаєш один кордон – маєш війну за інший. Принцип доміно. І на цьому побудована система Європи останні 70 років», – вважає історик.
На його думку, ця війна про те, щоб змусити росію визнати, що немає територій, які належать їй поза своїми кордонами:
«путін ламає цю систему, зокрема анексувавши Крим».
Під час дискусії глядачі мали можливість ставити запитання, зокрема порушили тему двомовності. «Російська повинна бути мовою приватного спілкування тих людей, які хочуть нею спілкуватися. І не можна їх змусити балакати іншою. Але в публічній сфері, політичній сфері ця мова повинна бути українська», – вважає Ярослав Грицак.
Наприкінці дискусії відбулася автограф-сесія Ярослава Грицака, усі охочі могли придбати книгу історика.
За матеріалами видання «Шпальта» (Чернівці)
Фото Ігоря Константинюка