Понад 50 підприємств переїхали зі Сходу на Прикарпаття
Очільники східняцьких підприємств на мікрофон намагаються говорити українською. Принаймні покищо.
– Наша область стала прихистком не тільки для внутрішньо переміщених людей, але й для підприємств, – голова обласної військової адміністрації Світлана Онищук. – На Прикарпаття їх перемістилося понад 50. Це важливо для нашої области, оскільки створюються нові робочі місця, а це, – можливість для людей працювати на своїй землі. Важливо, що підприємства, які за допомогою Міністерства економіки України перевезли сюди техніку й обладнання, у нас знайшли складські та виробничі приміщення. І навіть після закінчення війни вони будуть залишатися і провадити свою господарську діяльність саме на території Івано-Франківщини.
Як воно точно буде «після війни» – очільниці військової адміністрації в Прикарпаттю ліпше вже гадати на кавовій гущі: точніше буде.
Сьогодні ж варто просто оперувати фактами, що склалися на поточну мить.
Отже, одне з переміщених зі Сходу підприємств переїхало із русскомовного Запоріжжя.
Це підприємство працює понад 30 років на ринку кабельно-провідникової продукції. Зарекомендувало себе надійним партнером і є експортером в Україні з виробництва мідного кабелю, повідомляє Galka.
Саме на Івано-Франківщині вони відшукали належне приміщення для свого виробництва площею 14 тис. м².
Першу чергу виробництва вже запущено. Завод готовий навчати місцевих мешканців та налагоджувати з ними трудові відносини.
На сьогодні працевлаштовані 64 особи. Планується перероблення до 500 т міді в місяць та забезпечення роботою 300-350 працівників.
Який рівень зарплат на перенесеному підприємстві й скільки заробляли його працівники в Запоріжжі – на жаль, не повідомляється.
Інше підприємство – із Харкова: надає поліграфічні послуги та зайняло лідируючі позиції на ринку флексодруку.
Підприємство займається виготовленням етикеток-самоліпок для харчовини, побутової хімії, будівельних матеріалів, фармацевтичної індустрії, косметики, засобів із догляду за автомобілями, алкогольних напоїв, маркування ящиків тощо.
У декілька етапів підприємство здійснило перевезення обладнання за підтримки держави й змонтувало дві виробничі лінії, з яких одна вже працює.
Так само нічого не повідомляється про рівень зарплат для місцевих працівників: ні в абсолютних цифрах, ні в порівнянню з Харковом.
Втім, цікаво спостерігати, як Міністерства економіки України швиденько заходилося допомагати перевозити підприємства зі Сходу в Західну Україну.
Якби не війна, то Прикарпаття й далі б залишалося б для київської влади terra incognita, яка «десь біля Буковеля».