Головнокомандувач ЗСУ заговорив польською (ВІДЕО)

В своєму польськомовному привітанні пан Залужний зокрема згадав, як, цитуємо:

– У Варшавській битві ваш народ відстояв свою державність та врятував Європу від більшовицької навали. Союзником Польщі у тій війні була Українська Народна Республіка.

Сьогодні, як і 102 роки тому, ми знову разом протистоїмо спільному багатовіковому ворогу. Щиро вдячний польському народу за допомогу і підтримку у цей складний час! Ми боремося за нашу і вашу свободу! Разом переможемо!

Все чудово сказав український ґенерал. Забув, щоправда, про дві дрібнички.

«Дрібничка» перша полягає в тому, що Войсько Польскє, зі 102‑ою річницею яке Залужний нині привітав – акурат на два роки скорше, тобто в 1918 році почало окупацію ЗУНР – тобто проголошеної 1 листопада 1918 року Західно‑Україньської Народної Республіки.

Тут треба пригадати, що листопад 1918 року знаменувався тім, що це був остатечний розпад Австро‑Угорської імперії по Першій Світовій війні, після якого почався «парад суверенітетів», внаслідок якого виникла більшість нинішніх Східно‑Европейський держав.

Тобто проголошення що тодішньої Чехословацької республіки, що окремої Австрії, що Угорської республіки, зрештою що Польської незалежної вже повністю держави – мало точнісіньку таку саму леґітимність, як і проголошення ЗУНР!

Але Друга Річ Посполита не захотіла прийняти нову історичну дійсність, а тому напала, по суті, на суверенну державу.

І зробила це насамперед 80‑тисячною армією Галлера (Armia Hallera), яку Франція спорядила для... битви з більшовистськими російськими військами!!

Тобто замість того, аби йти на комуняцьку росію – Польща використала допомогу союзниці по Антанті на придушення ЗУНР!

Забігаючи наперід варто згадати, що коли вже ЗУНР повністю впала і була захоплена, то Польща пообіцяла Антанті, шо на окупованих теренах ЗУНР (по суті – Галицької республіки), а також Волині буде створено національну автономію.

Ця автономія мала за кілька років право провести свій референдум на підмет того, чи вона волітиме й далі залишатися в складі Польщі, чи таки хоче повноцінної незалежности.

Зрозуміло, що жодну з цих обіцянок міжвоєнна Польща навіть і близько не виконала. А сама Антанта як ґарант цих зобов'язань заклопоталася облаштуванням свого власного життя по Першій Світовій –  їй вже було «десь» до якоїсь «незрозумілої» ЗУНР...

Але в нас ще залишилась друга «дрібничка».

Вона полягає в тому, що військовий союз між Варшавою та Києвом в 1920 році відбувся ж не просто так.

А, власне, коштом Галичини і Волині, яку УНР під проводом Петлюри віддали на відкуп Польщі без особливих вагань.

Чим не догодила тодішній київській владі Волинь – це тема окремого дослідження.

А ось з ЗУНР – нагадаємо, що в неї Волинь не входила, а Північна Буковина числилася за ЗУНР радше теоретично, аніж фактично – було все «веселіше».

Щоб отримати владу над ЗУНР, яка мала свою Галицьку армію, свій леґітимний уряд тощо – була проведена ціла спецоперація!

Її назва відома нині й школяреві – це Акт Злуки, проголошений 22 січня 1919 року.

Але що школярам «нової української школи» й близько не викладають, так це те, що буквально вже з лютого того самого 1919 року «директор» (бо ж Директорія!) УНР Симон Петлюра розпочав сепаратні перемовини з Юзефом Пілсудскім щодо допомоги військами та зброєю Наддніпрянській Україні – в обмін на передачу Польщі насамперід Галичини з Львовом на чолі.

В ті часи не було жодних інтернетів та мобілок, тим паче довкола постійно гриміли різнобарвні фронти – тому ця «державна таємниця» УНР була Галичанами виявлена лише в листопаді 1919‑го...

Реакція леґітимного уряду ЗУНР – а його жодна «злука» не скасовувала – була миттєвою!

Вже 4 грудня 1919 року з боку ЗУНР було розірвано той хвалений Акт Злуки, який сьогодні відзначається як велика державна дата в календарі.

«Случка» не проіснувала навіть одного року...

Але про це в українських школах не розповідають.

Не дивно, що в свойому привітанню Головнокомандувач ЗСУ ці «дрібнички» не пом'янув – і справа не лише в дипломатичний ввічливості.

Річ в тім, що для Києва і досі Галичини – Західна Україна загалом сприймається як щось чужорідне, щось «западне» – на відміну від такого ментально «роднєнькава» русскава міра, на який Зєлєнській з усім своїм 95 Кварталом ще буквально донедавна працював щиро та самовіддано.

І зараз ми спостерігаємо пряму історичну аналогію.

Польща знову надає найбільшу військову допомогу серед усіх решта країн Заходу. Знову надає її про русскої орди.

Замість Антанти – НАТО. Замість Пілсудського – Качинські та інші чільні особи Польщі.

Замість Петлюри – ??

Не будемо казати, що це одноосібно тільки ґенерал Залужний, зовсім ні. Але ось колективний київський «Петлюра» вже чітко намалювався.

Що буде наступним кроком після титульних сторінок і польськомовного привітання Залужного з Днем Войска Польскєґо?

PS
Пану Залужному варто ретельніше попрацювати над своєю польською вимовою: незабаром знадобиться.