Качинський проти запровадження валюти евро в Польщі
Політик це пояснює турботою за народ – аби не збіднів. Але в щирості його слів можна засумніватися.
Очільник польської партії влади «Право і Справедливість» (ПіС) Ярослав Качиньскі виступив проти запровадження евро в Польщі.
Про це пише Європейська Правда з покликанням на польську інформаційну аґенцію PAP.
– Опитування громадської думки показують, що поляки не хочуть цієї зміни, вони розуміють її надзвичайно болючі наслідки. Але вони спробують, тому що повинні, – сказав Качиньскі.
Глава ПіС підкреслив, що запровадження евро в Польщі слід розглядати у двох вимірах.
– Гідності – бо в нашій історії власна валюта є одним із атрибутів незалежності. І в соціально-економічному вимірі, тому що це означало б радикальне зубожіння поляків, велике їх пограбування. В тому числі тих, хто вважає, що це не вплине на них, – пояснив Качиньскі.
На запитання, чому поляки зубожіють, глава ПіС сказав, що курс валюти визначатиметься не на основі реальної купівельної спроможності злотого, а в пропорціях, близьких до обмінного курсу: а це дві різні вартості.
– Таким чином швидко настане економічна деґрадація всієї Польщі й кожного особисто. У нас зупиниться економічне зростання, ми перестанемо гнатися за Заходом і Німеччиною. Такий ефект матиме введення евро, – сказав провідний польський політик.
Тут варто згадати, що порівняно слабша за економічною потугою Литва перейшла на евро з 1 січня 2015 року. Безперечно, в перші рік‑два було своєрідне провисання і спад добробуту пересічного литовця, але невдовзі пішов зріст і зараз середній рівень зарплат в Литві вищий за польський.
Видається, що Польщі не бракує банкирів та економістів, які добре знають ситуацію після запровадження евро в господарках сусідніх і Литви, і трохи чисельнішої за неї Словаччини.
І ця ситуація є скорше позитивною для економік цих країн, аніж негативною.
Але скорше за все головною причиною небажання перейти на евро з боку Качиньскоґо є те, що тоді втратиться можливість друкувати грошей стільки, скільки потрібно партії влади – як це зараз відбувається з національним злотим.
А за що ж тоді Польща буде заваблювати й підкуповувати різними «сприяннями» мільйони біженців з України?
Звісно, за якийсь рік‑два вони зрозуміють, в чому саме полягала підступність від отримання безкоштовного житла чи шкільної освіти для дітей, як вже згадував ЗУНР.
Але буде вже запізно: мало хто наважиться з новообжитого місця знову повертатися в Україну.