14 закарпатських митників судитимуть за сприяння імпорту нафтопродуктів компанії близькій до Медведчука

— Впродовж 2017-2018 років компанія зі сфери впливу Віктора Медведчука імпортувала залізничним та автомобільним транспортом зі Словаччини нафтопродукти угорського походження — легкі та середні дистиляти. Проте у документах зазначалось, що у цистернах знаходиться газовий конденсат, що не є підакцизним товаром, — йдеться у повідомленні ДБР.

Під час митного оформлення митарі «не помічали» підміни та розмитнювали легкі, середні дистиляти як газовий конденсат.

Це дозволило організаторам ухилитися від сплати акцизного податку та ПДВ на мільйони гривень, стверджує Державне бюро розслідувань.

У відомстві повідомили, що через дії 14 працівників митниці державний бюджет втратив понад 35,5 млн грн.

Працівники митниці обвинувачуються у неналежному виконанні службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (ч. 2 ст. 367 КК України).

Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років.

Ну, принаймні це, умовно кажучи, не «розстрільна» стаття за «зраду Батьківщині», в чому звинувачують самого Віктора Медведчука.

Але напрошується дивне спостереження.

Вже навіть Валодя Пуцька зрозумів, що його закарпатський кум гроші з московської казни тупо крав, за них собі розкошував, палаци будував, яхти купував.

І навіть своїй від природи, загалом, нічогенькій дружині Ксюшє примудрився зіпсути до невпізнання її писок: дурні катсапські гроші є — чом би не лягти під ніж косметичного хірурга?

Словом, витрачаючи москальскі гроші на себе й жінку, Медведчук, по суті, лише імітував бурхливо антиукраїнську діяльність та патронованих ним ґротескних «тайних саюзав Мєча і Орала»: все робив згідно приписів Остапа Бендера.

Наш закарпатський «Дракула» займався тим давно, але ніхто його особливо не чіпав: розумів, мабуть, хтось з рідкісних СБівських аналітиків, що розкрадаючи путінські гроші Медведук навпаки: на Україну працює, а не проти неї.

А оце від 2017 року смикнув дідько Віктора влізти в торгівлю нафтопродуктами: тобто влізти туди, де все вже давно і моцно було схоплено і чітко поділено між тими, кому потрібно.

Це багато кого дратувало, але до початку війни, зрозуміло, боялися все ж штурхнути кума «самого» Путіна!

Але тут в останнього не витримали нерви і він напав. Медведчука відразу скоренько взяли.

Невже точно за русску пропаґанду, а не за нафту?

Ну бо дійсное: воно їм треба — оцей новий торгівець мадярсько-словацьким бензином, га?

До речі, 67-літній Медведчук міг спокійно в перші дні війни цілком законно собі виїхати закордон. Але цього чомусь не зробив.

Забув, мабуть, давню капіталістичну мудрість яка гласить:

З ворогом ще можна спромогтися якось домовитися. Але з конкурентом — ніколи!