Модель з Коломиї, яка багато років позувала для різних брендів, нині "рекламує" морську піхоту України.
Поширити / зберегти:"Вона позувала для глянцю, працювала в Коломийській міській раді та керувала ресторанами. А сьогодні командує десантно-штурмовою ротою та відстоює гендерну рівність в українському війську", – пафосно починається матеріал. Проте пошук не видає жодної інформації про роботу панни Біль в органах місцевого самоврядування, а "ресторанИ" – це бар "Сопрано" в Коломиї, де модель була "обличчям" і зіц-директором.
Два роки до повномасштабної війни Віта жила в Італії: вивчала мову і подорожувала. Але після 24 лютого 2022 року Віта повернулася додому і повністю занурилася у волонтерську діяльність. У Коломиї, її рідному місті, відкрився волонтерський центр, там вона проводила дні з ранку до пізнього вечора. "Там ми багато спілкувалися з військовими. І я зрозуміла: того, що я роблю, недостатньо. Я можу більше", – заявляє вона.
Рішення долучитися до лав ЗСУ визрівало у Віти поступово. За кілька місяців від початку війни вона пішла до територіального центру комплектування. Але там їй відмовили, навіть не раз: "Один раз на місяць я заходила регулярно в ТЦК. Вони мене вже знали: "Добрий день, Віто, ще у вас є час, ще погуляйте".
Віта не зупинялася. Продовжувала волонтерити, чекала, тренувалася, готувалася. І вже у жовтні 2022-го їй зателефонували з ТЦК та запропонували службу в морській піхоті. "Навіть мої близькі друзі, які мене давно і добре знають, сказали: "Ну от, ми знали, що рано чи пізно ти туди потрапиш", – розповідає жінка.
До армії Віта прийшла вже з фахом психолога, і від початку працювала за спеціальністю. Але війна швидко диктує нові ролі: дівчина опанувала тактичну медицину, допомагала евакуювати поранених із Кринок, а згодом стала заступницею командира десантно-штурмової роти: "Це бойові завдання, це планування, це заводити людей на позиції, евакуація поранених. Моментами було страшно…"
Віта принципово не хоче жодних привілеїв у війську через те, що вона жінка. В армії всі в одному строю та на одному рівні. І хоча побратими часто намагаються її вберегти від фізично важких завдань, Віта завжди поруч. Для неї це не просто побут, а принципова позиція: рівність у війську важлива і потрібна: "Зимою треба дров наносити – я з усіма. Немає такого, що я щось не роблю. Я завжди за це борюся. А вони: "Та сядьте, посидьте, Віта Ігорівна, ми все зробимо". А я кажу: ні, ми один колектив, ми робимо разом".
"Попри всі досягнення, будувати кар’єру в армії Віта не планує: після перемоги повернеться до цивільного життя. Але поки повномасштабна війна триває, Віта продовжує працювати на перемогу України", – пафосно завершується матеріал "Еспресо".