Світлиця майстра: на Тернопільщині родина створила музей старожитностей (ФОТО)
"Світлиця майстра" – таку назву має родинний музей старожитностей у Слобідці на Тернопільщині. Його шість років тому заснували брати Тарас та Андрій Татарини. Тут можна побачити старовинні знаряддя праці, інструменти, предмети побуту та посуд, яким уже понад 100 років. Більшість речей – досі в робочому стані.
Як розповіли Суспільному засновники родинного музею, крім сімейних реліквій, тут зібрані експонати з різних реґіонів України. Почалося все з одного столярного інструмента, якому майже сотня років.
– Це є річ, знаряддя праці, яким користувався мій родич. Коли батько мені приніс оцей рубанок, мені було дуже цікаво, що він був виготовлений з такою любов’ю, руками, – розповідає Тарас Татарин, тримаючи в руках старий інструмент.
Згодом до цього рубанка додалися й інші старовинні речі – предмети побуту, знаряддя праці. Так виникла ідея створити музей у хаті, яку побудував ще його дідусь – переселенець із Сяноцького повіту.
– Це є лемківська назва світлиці, це є дім, будинок майстра. В одній із кімнат була кухня, був п’єц, у якому бабця пекла хліб. В місці, де проходила стіна, всі балки є автентичні, – розповів чоловік.
Тарас показує речі, які вже давно замінили сучасні прилади.
– Можна сказати, що то є прототип сучасної електричної дрельки, але це – ручна.
Спочатку музей складався зі старовинних родинних речей. А згодом почали шукати старожитності в інтернеті. До прикладу, токарний станок, якому 250 років, – з Чернігівщини.
– Тут усе автентичне, прадавнє. Усі металеві елементи зроблені методом ковальства.
Є у музеї жорна для перемелювання борошна. Їх переробив з німецького танка прадід Тараса.
– Жорна досить вдосконалені. Можна продемонструвати роботу. Є колесо, крутиться, тут засипається зерно, і, відповідно, на цих каменях можна змолоти борошно.
Є в музеї і старовинна ступа.
– Коли приходять діти до нас на екскурсію, всі дуже цікавляться, шо то таке. То я їм розказую, що баба Яга в такій літала, – говорить Тарас.
Завдяки зібраному старовинному приладдю можна дізнатись, яким був побут селян сто і більше років тому.
– У 1980 роках бабуся і дід користувалися, приміром, такими гасовими лампами.
Ще тут є веретено, щітка для вичісування льону. На ній вирізьблено рік – 1900. І м’ясорубка 1860 року. Усі експонати музею – в робочому стані. Чоловіки почали досліджувати свій рід і з’ясували, що походять із родини столярів. Це ремесло успадкували й самі.
Тарас та Андрій кажуть: їх цікавить також історія рідного села. У планах братів – дослідити палі зі старого млина, які знайшли в місцевому ставку. А також відтворити у дереві зображення цього млина.