Українці орґанізували систему подання заявок на польські соціяльні виплати ‑ мер Перемишля
Новий привід для підняття градусу антиукраїнських настроїв в Польщі – знайдено. Не без вини самих українців, але це тільки пів правди.
Президент (офіційна назва посади міського голови в Польщі) Перемишля Войцєх Бакун у понеділок звернув увагу на орґанізовану систему подання заявок громадянами України на польські соціальних виплат.
– У нас немає інструментів, щоб цьому запобігти, – прокоментував він.
У понеділок президент Перемишля Войцех Бакун оголосив, що надішле листа депутатам, сенаторам і міністрам із закликом посилити систему допомоги та запобігти виснаженню системи соціальних виплат.
– Неможливо не помітити орґанізовані підвезення жінок з дітьми, у яких на листочках записані процедури, які вони мають пройти, щоб отримати матеріальну та фінансову допомогу. Щодня ці люди стають у чергу перед урядом міста, потім йдуть до MOPS та ZUS (абревіатури соціальних служб Польщі – прим. ЗУНР), щоб подати заяви на пільги. Потім орґанізованим транспортом вони повертаються до України, – зазначив Бакун.
– Організації, що надають гуманітарну допомогу, вже усвідомили і перестали надавати допомогу таким особам. Питання в тому, чому наше законодавство досі не помітило проблеми вичерпування польської системи соціальної допомоги? – запитує на своїй фейсбук‑сторінці мер Перемишлю.
– Я за допомогу, але коли йдеться про допомогу біженцям, які тікають від війни, то, напевно, не йдеться про перехід цілих громад на нашу систему соціального забезпечення? Не туди дорога! Ми з самого початку намагалися це робити з розумом, тому заклик до депутатів, сенаторів і міністрів поглянути на таку практику, тому що ми як місцева влада не маємо жодних інструментів, щоб цьому завадити. Ми можемо лише законно зареєструвати цих людей у системі PESEL, що відкриває шлях до використання цілого спектру інструментів підтримки, – наголосив Войцєх Бакун.
Тут варто нагадати, що втікачі з України, які перетнули польсько-український кордон після 24 лютого 2022 року, мають право на такі ж пільги, як і самі поляки. Насамперед йдеться про такі виплати, як 500 злотих щомісяця на одну неповнолітню дитину (а в окремих випадках навіть і до 24‑літньго віку), а також про програму «Сімейний капітал з догляду» (Rodzinny kapitał opiekuńczy, RKO): коли на другу і кожну наступну дитину в сім'ї в віці від 12 до 35 місяців можна отримати в сумі до 12.000 злотих.
У травні ZUS (аналог управління з соціального забезпечення) повідомляв, що виїзд громадянина України з Польщі на термін понад 30 діб на одну поїздку позбавляє його права легально перебувати в Польщі в статусі особи, що потребує прихистку від воєнних дій. Відповідно, це тягне за собою і втрату права на вищезгадані виплати.
Але українські громадяни проявили зарадність, і почали повертатися до Польщі незадовго до завершення ліміту днів на виїзд протягом одної поїздки. Побувши в Польщі, наприклад, тиждень‑два, а може і менше – особа знову повертається додому, де спокійно собі живе, наприклад, 27‑28 днів. Потім – знову на кілька днів повертається до Польщі – і так по колу.
Бо ж обмеження на виїзд до 30 діб в рамах одної виїзду з Польщі – є, а ось жодних обмежень на кількість таких поїздок – нема! Витримуючи таку циклічність, «метикуваті» громадяни України НЕ втрачають права на польські соціальні виплати. При чому, повижче було згадано тільки дві за найгрошовитіших соцвиплат, але загалом їх в Польщі з добрий тузінь назбирається: залежно від кожної конкретної ситуації Подавача заявки на допомогу.
Звісно, що описаним механізмом легше всього користуватися мешканцям пограничних місцевостей з Польщею, але це не обов'язкова умова. Враховуючи, що мільйони східняків зараз переселилося в Західну Україну, зокрема на прикордонні з Польщею Галичину і Волинь – цією «каруселлю» може скористатися мешканець з будь‑якої частини України.
Лише за одну добу цей допис президента Перемишля назбирав понад 700 відгуків, а що ще головніше – понад 1000 поширень! При цьому, хоча аналогічна ситуація склалася і в інших польських містах на кордоні з Україною, публічно заявити про проблему наважився лише Войцех Бакун, близький до консервативної партії «Конфедерація», яка регулярно організовує акції Stop ukrainizacji Polski.
Охочі можуть пересвідчитися, що більшість відгуків під цим дописом пана Войцєха Бакуна – схвальні. Тобто майже кожен допис свідчить, що дійсно: така проблема і є, і що, мовляв, вистарчить годувати Польщі різних комбінаторів: справжні біженці були хіба тільки в перші тижні війни наприкінці лютого‑початку березня цього року!
Звісно, не в компетенції уряду міста Перемишль призначати чи скасовувати соціальні виплати переселенцям з України, але очевидно, що проблему вже не замовчати: питання надмірних суспільних переваг прибульцям з України перед корінними мешканцями Польщі будуть тільки наростати, при чому наростати вони будуть зі швидкістю снігової кулі – це і без Баби Ванґи видно і навіть без «аналітика» на кшталт Арєстовіча і йому подібних.
Проте допис президента Перемишлю, а також відгуків читачів під ним не пояснюють головного:
– А для чого так робить уряд Польщі взагалі? Навіщо він відразу, огульно і без особливого контролю почав роздавати всі ці соціальні «пряники» переселенцям з України, перетворюючи їх на утриманців коштом пересічних польських платників податків?
Відповідь проста, що ті двері. Пересічні платники податків – весь тягар не своєї, загалом, війни відчувають на власних же гаманцях. І відчувають це щодня. І це ще зима не починалась!
Натомість теперішній польський уряд дещо загрався в геополітику світового рівня – і почав себе вважати якщо не за ферзя, то щонайменше за слона на геополітичній шахівниці: як влучно колись був окреслив американський діяч та політолог польського походження Збіґнєв Бжезіньскі.
Але польський істеблішмент явно переоцінив як свої фінансові та економічні можливості, так і настрої переважної більшости звичайного польського обивателя. А настрої його такі, що жити треба в нормальнім достатку тут і зараз, а не боротися за якусь примхливу і давно минулу велич колишньої Речі Посполитої.
Тобто якщо перед пересічним польським бюрґером стоятиме питання – Дешеві і доступні дрова на зиму, чи імператив Польщі на «креси всхуднє»? – можна без мольфарки вгадати, що відсотків 80, коли не більше, оберуть таки дешеві й доступні дрова до найближчої зими.
Чи мала ця задача якийсь альтернативний розв'язок? Так, звісно! І його демонструють ті ж самі сусідські країни довкола Польщі, на які припала най і дещо менша хвиля біженців, але так само дуже відчутна!
Просто ті країни пішли таким шляхом, що надали втікачам від війни першу най‑най‑найнеобхіднішу допомогу: себто тепло, дах над головою та їдло.
А далі вони почали потихеньку закручувати гайки так, щоби в країні залишалися тільки ті з біженців, хто вже знайшов собі роботу і почав сам себе забезпечувати, а відповідно – потихеньку перебиратися на власне винайняте житло тощо. Водночас ті країни починають, нехай і негласно, але виштовхувати зі своїх теренів, скажімо прямо, «зайвих біженців» – тобто тих, які в оглядовому майбутньому навряд чи зможуть посилити їхню економіку.
Натомість польська вдала, керована радше таки манією величі, а не здоровим глуздом – взяла курс на «задобрення» і поглинання якомога більшої кількості переселенців з України. Зрозуміло, з націлом на те, що вони залишаться назавжди в Польщі.
Невже це тільки заради того, аби похизуватися, мовляв, нас вже не 38 млн, а цілих 42?
Щож, тоді така гонитва суто за кількістю, без врахування якісного чинника – почне дедалі вилазити польській владі боком!
Відкрите звернення міського голови Перемишля – міста, яке взяло на себе головний удар хвиль тих справжній втікачів від війни (ще не всі забули, що в це місто заходить без зміни колісних пар навіть прямий потяг з України, ні?) – це перший дзвіночок про проблему, що таки наростає.
Але водночас це вже не солоденький різдвяний дзвіночок, а таки добряче гупання в двері!
Далі, як то кажуть, буде. І буде точно не на краще.
Станом на сьогодні ще можна багато чого змінити. Але для цього польській владі потрібно відмовитися від ґлобальних асиміляційних планів щодо біженців з України.
Тим паче, що військові дії все далі й далі відкочуються на схід, а загалом «гарячою» війною охоплено лише близько 20% теренів України – і це з урахуванням Криму та так званих ЛДНР.
Польські обивателі так само добре вміють пантрують за мапами від ISW....
