Віталій Чепинога
Війна, якої не повинно було бути
1 серпня 1914 року почалася Перша світова війна. Війна, якої не повинно було бути. Так про неї казали. Світ стрімко розвивався, гуманізувався і квітнув. Попереду були, як видавалося, лише щастя, радість та невгамовний прогрес, фокстрот, кабріолєти, геометричні каре, і круасани...
Агата Крісті згадувала, що коли в якомусь всіма богами забутому Сараєво вбили якогось ерц-герцога, то це було так далеко і так неактуально, що й подумати ніхто не міг, що це до чогось серйозного може призвести...
Війна - то завжди несподівано. І завжди не на часі. Гюстав Флобер писав про світ: щоб з нами не трапилося, ми так дурними й залишимось...
А "прогресивний світ" початку ХХ століття ще набачиться на своїм віку...
Сьогодні ж, як днями написав Максим Розумний, ми, скоріш за все, бачимо "те, що відбувається ЗАМІСТЬ третьої світової"...
У нього (у Максима) такий висновок: за якісь кілька років чи навіть місяців, придавлена санкціями Росія проситиме у світу допомоги з обслуговуванням ядерного потенціалу та космічними об'єктами. Та на тому все й скінчиться...
Хай би так і було... Звісно, тут можна згадати прислів'я про "доки товстий всохне..." Але то вже таке... Якось воно буде...
Нам своє робить, - як той казав.