У Львові обговорили можливий склад парламенту Західної України
16 грудня у Львові, у культурно-мистецькому центрі "Дзиґа" пройшла дискусія "Яким міг би бути склад парламенту Західної України?", організована "Інститутом Західно-Українських студій".
Незважаючи на провокаційну назву, обговорювали дослідження філософа і політолога Святослава Вишинського "Парламент Західної України: фантазії, обриси, перспективи" за результатами парламентських виборів у восьми областях Західної України (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька) - як за партійними списками, так і в мажоритарних округах.
У дискусії також взяли участь доцент кафедри політології ЛНУ імені Івана Франка Юрій Шведа, головний редактор порталу "Збруч" Андрій Квятковський", головний редактор сайту Galychyna.info Даян Монастирський з Тернополя, голова ІЗУС Олег Хавич.
Як на мене, найголовніший висновок з досліження є таким:
"На нашу думку, київський «імперіалізм» в Західній Україні повинен заступити «галицький експансіонізм», себто делегування частини політичної волі і ресурсів на місця з одночасним стимулюванням міжрегіональної конкуренції (та конкурентної співпраці), сприяння ситуації, в якій активніші області чи регіони могли би проявляти свої лідерські здібності та переваги і виступати «двигунами» більшого простору навколо себе, цим знімаючи левову частку владних функцій та відповідальності з плечей столиці. Так, як це нині de facto реалізує Подніпров’я з центром у Дніпропетровську, виступаючи точкою притягання всього південно-східного регіону, де вплив Києва виявився заслабким, а його повноваження – неефективними.
По суті, йдеться про політичний аналог «вільного ринку», під яким ми, однак, розуміємо не лише ринок товарів та послуг, але й ринок ідей, культурний форум, простір ширшого, і водночас локалізованішого політичного діалогу. Роль інтегруючого регіону Західної України, за всіма окресленими вище показниками, може виступати її ядро – Галичина, значення не треба применшувати, але не слід і перебільшувати, надмірно акцентуючи її «окремішність». При цьому лідерська позиція Галичини вимагатиме від неї чималої роботи як із подолання власного комплексу зверхньості, так і з конструювання свого привабливого (а значить: відкритого) іміджу серед сусідів".
В ході обговорення прозвучало кілька важливих тез, кожна з яких варта окремої дискусії. Святослав Вишинський порівняв нинішню гіперцентралізовану Україну з "державою однієї фортеці": варто ворогу взяти Київ - і вся держава опиниться під його контролем. Тоді як децентралізована Україна, "держава тисячі фортець",зможе не лише ефективно оборонятися, але й успішно розвиватися. А Юрій Швиде наголосив, що порядок денний на загальнонаціональних виборах принципово відрізняється від тем виборів регіональних/місцевих, тож екстраполювати результати парламентського волевиявлення 26 жовтня на "парламент Західної України" не зовсім коректно".
Своєрідний підсумок підвів Андрій Квятковський, який з паном Шведою погодився, але зазначив: результати останніх виборів - це об'єктивні дані, які дають можливість робити більш обгрунтовані припущення, ніж будь-які соціологічні чи експерті опитування. Тож наступного разу можливість предметно поговорити про "парламент Західної України" виникне після місцевих виборів восени 2015-го. Якщо, звісно, не станеться чуда і Андрій Садовий таки преконає центральну владу провести їх навесні. Це, до речі, буде хорошим тестом на впливовість західно-українських еліт у Києві.